Все рідше приходять до мене…

Все рідше приходять до мене
Дитинства розквітчані сни,
У листі яскраво-зеленім,
У квітах лугів запашних.
Все рідше у снах я літаю,
Руками махаю, та зась,
Злетіти, бач, сили не маю,
У тілі з’явилася важкість якась.
Все рідше я з друзями бачусь,
Ручай мій тихенько згасає,
На вільні розмови я більше не трачусь,
Бо сили на те і бажання не маю.
Тихенько життя повертає на вечір,
Тихенько спадає сердечна жара,
Зникає бадьорість, сутуляться плечі,
Все ближче підходить зимова пора.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)