П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

Дух в емпіреї й тут же – в безнадії;
То лід холодний, то палючий жар;
Раптовий захват – і погаслий чар;
Молю, благаю – і умить німію.
Усім милуюсь і в нудоті скнію;
То мужнім чуюсь, то ляка удар;
Враз – і розпука, й радість вище хмар.
Любов – і пострах, і знадлива мрія.
Що дужчий опір, дужчий я стократ,
Люблю свободу – і полону рад.
Сто раз умру й сто раз явлюся в світі.
Як Прометей, терплю весь жах покар.
І, щоб любить, несу важкий тягар,-
Нічого більш не можу я зробити.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)