Яка чудова після літнього дощу
Омита, і оновлена природа.
Старанно лижуть зарості хвощу
І ллють на ноги росні води.
А ти бредеш квітучими лугами,
Ромашки цвіт зриваєш мимохідь,
І відчуваєш босими ногами
Тепло землі, і як вона бринить.
Тремтять на травах чисті роси,
Краплинка кожна діамантом мерехтить,
Димляться ароматами покоси,
Яка чудова й неповторна мить.
Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua