Не смію залишатись в некоханім серці,
Не буду говорити про любов
Тому з ким серце моє в такт не б’ється,
Брехати буде він мені знову й знов.
Продовження
Автор: Голова спілки поетів
Солодкий присмак щастя – Natalia Pryhidko
Як пахнуть обійми моєї дитинки
Як ніжно за ручку тримаю її,
Так лагідно до щічки її я горнуся,
І вмить затремчу, то мов рай на землі.
Продовження
Брехня-це гріх.. – Ксенія Горбатюк
Я знаю,що брехня-це гріх,
Але чи може він зрівнятися з коханням?
Чи може принести багато втіх,
Сумне і довге те чекання?
Продовження
З великої літери Людина – Ксенія Горбатюк
Я подарую тобі захід сонця
І теплу хвилю з моря
Ти будеш милуватися з віконця,
А я оберігатиму від горя.
Я подарую тобі місяць з неба,
А,може,й небо ціле.
Продовження
Історія одного героя – Таня Полуфанова
Будь ласка, не гнівіться ви на мене,
Я не себе, я світ цей прикінчив
Не в тому справа, що я навіжений
Чи божевільний, зовсім ні. Я просто жив:
Невисоко літаючи у мріях,
Я брався за роботу будь-яку,
Й не тішився в примарених надіях,
І більшого не прагнув ні в яку.
Амбіції мої залишилися в «виші»,
Коли студентом пізнавав науки,
Там у бібліотечній штучній тиші,
Я вперше вирішив накласти руки.
Та то було пусте, то юність в мить заграла,
Вона бува пульсує у кожного із нас.
Все ж долю більш жорстку життя підготувало,
Її розповідаю у післясмертний час.
Продовження
Слава героям! – Таня Полуфанова
Сльози котилися повільно
За душі мертвих і живих.
Очима синіми невільно
На смерть дивилась молодих.
Продовження
Як же живуть оті, що в нас при владі? – Таня Полуфанова
Як же живуть оті, що в нас при владі?
У них нема, напевно, сліз і горя…
Сидять в своїй Верховній Раді,
А у відпустку їдуть десь на берег моря.
Продовження
Ми тихо українцями звемося – Таня Полуфанова
Ми тихо українцями звемося,
Бо стали не престижні на сьогодні,
Мовою чужою користуємося,
Бо наша рідна мова вже не модна.
Продовження
Війна – Таня Полуфанова
Війна – пролита братська кров,
Розбиті серце й мрія.
Війна – це змучена любов,
А в глибині душі надія…
Продовження
Україно! – Таня Полуфанова
Україно моя єдина,
В тобі живуть кохання, болі і тривоги…
Ти мати, що родила сина
І віддала йому усі путі й дороги.
Продовження