Вірші – Марта Богданівна Шемеляк

ГНІЙ ДУШІ ЙОГО

Бідне дитятко колись народилось,
і з радості воно так і носилось,
і чортові послугу воно зробило:
народилось і згнило.
Може колись його там обзивали? Продовження

Він не розумів… – Віта Регей

Він не розумів, чому, коли бачить цю жінку, по його дужому тілу пробігають сотні мурашок, серце починає битися все швидше і швидше, а клубок у горлі не дає сказати бодай слова.
Продовження

Оповідання від Корнута Марія

La vie

Проміння сонця легко пробивалося повз штори моєї кімнати. Воно ласкало моє маленьке, ніжне тіло. Цього ранку, в 08:22, я виявила, що не здатна любити нікого, крім себе . Я пахнула ваніллю і свіжими булочками з корицею. Ковдра, під якою спала, от – от впаде на дерев’яну підлогу. І мій сон про дівчинку, яка мріє стати принцесою, щоб одягнути чудове плаття і відправитися разом з казковим принцом на бал, закінчиться. А мрії змінити світ назавжди залишаться у моїй голові. Найпотаємніше, що я відчувала – спокій … Спокій, який шукають на вершинах гір, в готелях Франції чи на берегах морів. І я його знайшла. Спокій життя.‘💫 Усміхнися прямо зараз і запам’ятай, що ти створена із зір.
Продовження