Десь за сивими зимами…

Десь за сивими зимами
І веселими веснами
Залишився дитинства
Острівець дорогий.

І пливу я до нього,
І напружую весла я,
Та не ближчають
Чомусь
Його береги.

Де ж дитинство
Поділося?
У літах
Загубилося.
І, як всі,
Не безсмертний і я,

Та на радість свою,
Щоби серце
Кріпилося,
Щоб життя
Не згубилося –
В неспокійних онуках
Я себе впізнаю.

3.10.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Під навстіж відкритим вікном…

Під навстіж відкритим вікном
Дощем обціловані айстри.
Їх запах терпкий, як вино,
А дощ – зачарований майстер –

Пронизує звуками ніч,
А краплі танцюють свій танок.
Лице підставляю навстріч,
Безсонно чекаю світанок.

Така неповторна ця мить,
Ця перша осіння негода…
Мій серпень у вирій летить,
Його проводжаю сьогодні.

22.08.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А вже туман…

А вже туман…
Холодні ранки в росах.
Достигле літо
Двері прикрива.
А вже туман,
І за дверима – осінь,
І на полях
Закінчились жнива.

А вже туман,
І за туманом слідом,
Мов сонячні
Веселі промінці,
За обрієм – ген-ген –
Розтане літо,
Лишивши теплий
Подих на щоці.

22.08.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ніч глибока, влігся вітер…

Ніч глибока, влігся вітер.
Все затихло уві сні.
Вдалині ледь-ледь помітно
Світить вогник у вікні.

Ніч, як чорне покривало,
Та не збочить стежка-путь.
Хороше на серці стало,
Що тебе чекають-ждуть.

Так приємно відчувати,
Що комусь потрібен ти:
Жде дружина, діти, мати…
Треба вогник берегти.

Де б не довелося бути
Від домівки вдалині,
Серце завжди гріти буде
Вогник в рідному вікні.

13.12.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

У глибині душі і світло, й легко…

У глибині душі і світло, й легко,
Ще ні від кого не ховав думки.
Я був би від життя такий далекий,
Якби не знав, що колють будяки…

Якби не знав, що добре, що погано,
Якби боявся я вітрів і злив,
Якби мене і сумніви, й вагання
Ген-ген за видноколом обійшли.

Якби я не вдихав нектар повітря,
Настояний на ароматі трав:
Я чесно всім признаюся – повірте,
Я б ходячи життя своє проспав.

І я душею хочу все сприйняти:
Стеблину, гілку, грудочку ріллі,
У тім краю, де народила мати,
Де весну й осінь кличуть журавлі.

Життя буя, летять ключем лелеки…
Зникають, наче цяточки в імлі.
Нехай летять у край чужий, далекий,
А я приріс до рідної землі.

21.03.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Бронзовими фарбами вечір догора…

Бронзовими фарбами вечір догора,
Стала фіолетова над ставком гора.
Шлях Чумацький стелиться – зоряний потік,
Ждала я побачення вперше у житті!..

Молодому серцю тісно так у грудях,
Як завжди, соромилась стрітися на людях.
У гаю ховала вроду молоду,
Ждала того вечора, так, як долю ждуть.

А коли побачила – милий мій стоїть –
Спалахнула іскорка в серденьку моїм,
Щоб із цього вогника сонцем золотим
Запалало вогнищем й гріло нас завжди.

5.01.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Тече річенька-невеличенька…

Тече річенька-невеличенька
В Ворсклу й далі все до Дніпра.
Проти сонечка в ній водиченька
Світлом міниться, сріблом гра.

Тече річенька дні і ніченьки,
Вній вода жива – не проста.
Цяя річенька-мальовниченька
Молодими нас пам’ята.

З Дніпром річенька-чарівниченька
В Чорне море десь упада,
В хвилях грається, усміхається
І коломацькая вода.

13.12.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Спалахнула осінь…

Спалахнула осінь
Барвами палітри,
В полум’я-наряди
Вбралися сади.
П’ем на повні груди
Трункове повітря,
І милують погляд
Осені плоди.

І куди не глянеш –
Золото червоне,
Бабиного літа
Срібна в’ється нить.
Зранку і до ночі
Кришталевим дзвоном
Листя тополине
Під вікном дзвенить.

Холодіє небо –
Не шкодуй, не треба:
Ми з тобою поруч,
Будем день за днем.
Ми тепло і мрію,
Щирість і надію
До нового літа,
Друже, збережем.

6.09.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Як упертий росточок…

Як упертий росточок
Пробивався до неба,
Так і я усім серцем
Потяглася до тебе.

Чи судилось так долі,
Що шляхи розійшлися.
Лиш надії і болі
В одне ціле злилися.

Линуть роки невпинно,
Вже ми сивими стали.
Та до тебе, єдиний,
Почуття не зів’яли.

Своє перше кохання
Крізь життя пронесу я,
А за щире зізнання
Хай мене не осудять.

6.09.2986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ти моє зернятко…

– Ти моє зернятко

Колоскове, –

Мати сину

Стиха промовля.

– Щастя не шукай

Ти у підкови,

Щастя – це народ твій і земля!

Щастя – це любити

Батьківщину,

Буть їй сином

Відданим завжди,

Берегти її,

Мій любий сину,

З року в рік

Щоденно від біди.

Щастя людям

Легко не дається,

Щастя досягають

В боротьбі.

Діяти й дерзати,

Доки серце б’ється, –

Ось чого бажаю

Сину, я тобі.

6.08.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua