Поезія України

Сучасна українська поезія


Без назви – Володимир Біньковський

зачепився мій погляд за тобою,
як вагон за потягом,
і тепер вбиваю себе, що ночі,
твої очі, мов зорі, а коси, темні як ніч,
вибач мене мила,
я хлепнув тебе з ніг,
аж до самої голови,

мої очі, сором’язливі,
а твої, як зорі,
я прийшов би у ночі,
щоб глянути, у твої вічі,
і промовити тихі слова,
привіт це Я.

© Володимир Біньковський

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>