Без назви – Володимир Біньковський

зачепився мій погляд за тобою,
як вагон за потягом,
і тепер вбиваю себе, що ночі,
твої очі, мов зорі, а коси, темні як ніч,
вибач мене мила,
я хлепнув тебе з ніг,
аж до самої голови,
мої очі, сором’язливі,
а твої, як зорі,
я прийшов би у ночі,
щоб глянути, у твої вічі,
і промовити тихі слова,
привіт це Я.

© Володимир Біньковський

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)