Поезія України

Сучасна українська поезія


Без назви – Володимир Біньковський

коли не вгамовний спалах вогня палає,
та бушує кров по венах,
від кінцівок до сердця,
начинає митушитися тіло,
від не думаних, і думаних думок,
коли очима не бачиш нічого,

як душа опиняється у чужім просторі,
це як по не воля птиці від свободи,
коли обрізали крила, мов лети,
та я полетів у далекі краї,
де зелена трава проростає на чужині,
там бархітна сакура росте,
там усе по іншому,
добре, що іншої такої як ти нема,
ти говорила отруйними словами,
голосочком своїм манила,
хотів сміятися, і плакати з тобою,
та ти мене залишила.

© Володимир Біньковський

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>