Вірші від різних авторів, які прислали нам в 2020 році
Людмила Салтан.
Вона пише всіляку прозу,
І заразом малює картини!
Коли отримує натхнення дозу,
То світлішою стає днина.
Вона використовує його сповна,
Здавалося б в таких різних захопленнях!
Але ж така вона не одна,
Обдарована Богом у протилежних творчостях.
Продовження
Що ж такого натворив?
Соціально заблудив?
Де знайти орієнтир?
Злиднів моїх позитив.
В чому я так завинив?
Що завгодно я б зробив,
Щоб ся виправили всі,
Злиднів всі мої страхи.
Продовження
«Осіння сповідь»
Вже осінь, листя облітає,
така чудова тишина.
Красива жінка, незаміжня,
сидить у скверику одна.
А тут колись весна буяла,
магнолія навкруг цвіла
і її серце зігрівала –
вона закохана була.
Це тут вони колись зустрілись,
удвох ходили по росі
і їм здавалось ніби зорі
до ніг попадали усі.
Продовження
Все ніяк не можу.
Я хочу цьому світу сказати щось важливе,
Та все ніяк не можу це зробити!
І те моє відверте і сміливе,
Чомусь безсиле потрібну думку відкрити.
Продовження
У сучасній країні, в серці Європи,
Дорослих людей косить хвороба:
Від рідної мови їм щелепи зводить,
А від сусідської — різко проходить!
Так мови своєї вони лякаються,
Щосили від бідної відбиваються,
Що довелося, поки ще жива,
Призначити мові захисника.
Продовження
Мій рідний край…
Мій рідний край, моє життя,
Берези, клени, чисті ріки…
Безмежна, первісна краса
Я не забуду це вовіки.
Продовження
Я ненавиджу спори і крики,
Я терпіти не можу ті пики,
Коли брешуть усі навколо
І не кажуть чогось простого.
Я так хочу просто підтримки,
Рідних слів і побачити вчинки.
Все так просто у цьому світі,
Якщо знати для кого жити.
Продовження
Прийшов зробити це,
та знову духу мало…
Хоча, до ранку знав,
був впевнений, що вже зробив..
І навіть тішив себе в уяві
Та смакував уже готову страву,
що заповняла стрімко все собою –
готовий простір, який я тушкував давно.
Продовження
Проснулась сонечко та підпалило небо,
без аргументів пройденого дня.
Огранело смарагди й діаманти…
Землянин, нам з тобою повезло.
Нас балують, дарують плоди моря.
Гірські масиви мудрість бережуть.
В лісах, ти можеш в мить відчути сміх і горе.
Які овіковічив дуб та баобабове зерно.
Продовження
Минуле…
У кожного своє минуле
Його не змінить вже ніхто
Чи добре чи погане все що було
У пам’яті залишиться воно.
Коли все добре ми про нього забуваєм
Коли погано згадуєм завжди.
Тож треба більше радості а не печалі
І не згадаєм більш жахливі дні.
Продовження