Вірші Юрія Доліньского. Друга збірка.

Людмила Салтан.

Вона пише всіляку прозу,
І заразом малює картини!
Коли отримує натхнення дозу,
То світлішою стає днина.

Вона використовує його сповна,
Здавалося б в таких різних захопленнях!
Але ж така вона не одна,
Обдарована Богом у протилежних творчостях.
Продовження

Десять заповідей – Віталій Апшай

Що ж такого натворив?
Соціально заблудив?
Де знайти орієнтир?
Злиднів моїх позитив.

В чому я так завинив?
Що завгодно я б зробив,
Щоб ся виправили всі,
Злиднів всі мої страхи.
Продовження

Вірші від Людмили Маренко

«Осіння сповідь»

Вже осінь, листя облітає,
така чудова тишина.
Красива жінка, незаміжня,
сидить у скверику одна.

А тут колись весна буяла,
магнолія навкруг цвіла
і її серце зігрівала –
вона закохана була.
Це тут вони колись зустрілись,
удвох ходили по росі
і їм здавалось ніби зорі
до ніг попадали усі.
Продовження

Вірші Рімми Овчаренко

У сучасній країні, в серці Європи,
Дорослих людей косить хвороба:
Від рідної мови їм щелепи зводить,
А від сусідської — різко проходить!

Так мови своєї вони лякаються,
Щосили від бідної відбиваються,
Що довелося, поки ще жива,
Призначити мові захисника.
Продовження

Для кого жити – Бандура Катерина

Я ненавиджу спори і крики,
Я терпіти не можу ті пики,
Коли брешуть усі навколо
І не кажуть чогось простого.

Я так хочу просто підтримки,
Рідних слів і побачити вчинки.
Все так просто у цьому світі,
Якщо знати для кого жити.
Продовження

Моральне рабство – Oleksandr Chabanyk

Прийшов зробити це,
та знову духу мало…
Хоча, до ранку знав,
був впевнений, що вже зробив..

І навіть тішив себе в уяві
Та смакував уже готову страву,
що заповняла стрімко все собою –
готовий простір, який я тушкував давно.
Продовження

Землянин – Oleksandr Chabanyk

Проснулась сонечко та підпалило небо,
без аргументів пройденого дня.
Огранело смарагди й діаманти…
Землянин, нам з тобою повезло.

Нас балують, дарують плоди моря.
Гірські масиви мудрість бережуть.
В лісах, ти можеш в мить відчути сміх і горе.
Які овіковічив дуб та баобабове зерно.
Продовження

Минуле – Настя Воробель

Минуле…

У кожного своє минуле
Його не змінить вже ніхто
Чи добре чи погане все що було
У пам’яті залишиться воно.

Коли все добре ми про нього забуваєм
Коли погано згадуєм завжди.
Тож треба більше радості а не печалі
І не згадаєм більш жахливі дні.
Продовження