Самотні мальви – Вікторія Веретюк

І не потрібно було сонячних доріг,
Буденності життя до небокраю,
Отих-от звичних для людини втіх
І всіх питань : «Чому я так страждаю?»
Поранений не тілом, серцем…
Лежав солдат відважно у окопі,
І поки чути подих – серце б`ється…
Його брати воюють всі у купі.
Палаючи вогнем, залитий болем,
Останній раз рятуючи Вкраїну
І покидаючи усю свою родину,
Бреде у небуття солдат…
Продовження

Вірші від Вікторії Веретюк

Стереотипи

Ти сам ставиш межі й кордони,
Які існують тільки у твоїх думках,
Ти сам вигадуєш ті перешкоди,
А винними робиш моменти й літа.
У швидкоплинному русі суспільства
Забули за чесність і вірність.
Важливо, що саме у шумному місті,
Попри все стала гордість і гідність.
Ми поволі забуваєм, що є щастя,
Таке важливе для життя й таке миттєве,
Ми не вважаємо: існує радість,
Але без неї нічого не треба.
Стереотипи нам мурують стіни,
Та почуття стають на друге місце,
Давайте забудем це горе та війни,
Нехай панує скрізь кохання чисте.
Продовження

Дісней – КОМА

А я хотіла хвіст як у русалки,

і дихати навчитись під водою.

Сьогодні викидаю недопАлки

блідою , довгою рукою.

Насилу від подушки відриваюсь,

о шостій тридцять , і ніяк пізніше.

В роботах біжучи я спотикаюсь ,

бажаючи зайняти свою нішу.
Продовження

Ще буде велична , це не прощяння – Sviataia

Стоїть серед моря,
Самотня дівчина.
У білій сукні, з крилами.
То мати Україна.
Волосся ніби сонце,
А очі в неї цілий океан.
Але вдалось її здолати,
І кров тепер тече із ран.
Продовження

Вірші від Іро Іро

“Обернімо ж голови свої!”

Каменем важким, громадним, сильним,
Став в козацьких жилах наш сусід,
Скільки років ми продали і жаліли,
Ката того, причину наших бід?
Повернімось, браття, до країни,
Обернімо ж голови свої!
Не дамо ж померти нашій бідній,
Матері старій на чужині!
Не дамо прокинутися дітям,
З добрим “утром”, а не “ранком”, ні!
Продовження