Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Любов до Кассандри

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

“Тобі дочасний сніг укинеться до скронь,
Топтатимеш ти ряст недовго в білім світі,
До смерку днів своїх навряд чи будеш жити;
В зневірі, без надій погасне мрій вогонь.

Зів’яне кращий твір, дбайливий плід безсонь.
Призначення моє – недолю провістити.
З’явилась я на світ поетам зло чинити.
Внук осміє твій біль, тепло твоїх долонь.
Смішною байкою ти підеш між юрбою.
Звів на піску свій дім рукою нетвердою.
Намарно стилосом по небу пишеш ти”,-
Так німфа вирекла своє пророкування,
І грізним свідченням сумного провіщання
Сяйнула блискавка у вічі з висоти.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

Ні запашних троянд весняне квітування,
Ні дух п’янких лілей над берегом струмка,
Ні щебет ранніх птиць, ні ліри трель дзвінка,
Ні золото камей, окраси одіяння;
Ні лагідний зефір у хвилю повівання,

Ні корабля хода, погордлива й легка,
Ні німфа у танку, граційна і струнка,
Ні серця буйного солодке завмирання;
Ні поле бойовищ, де дзвонять меч і спис,
Ні мохом вкритий грот, ані зелений ліс,
Ні чарівних дріад з сильванами кохання,-
Ні все, що з волі примх красується навкруг,
Не радує мене, як цей прекрасний луг,
Де в’януть без надій усі мої бажання.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

Хотів би я безжурним юнаком,
Як дощ злотистий, падать по краплині
Кассандрі в лоно о нічній годині,
Поки їй очі не потьмарить сном.
Хотів би я осяяним биком
З’явитись у квітучій долині

І викрасти, і понести на спині
Кохану із заплетеним вінком.
Хотів би стать Нарцісом ненароком,
А щоб вона зробилася потоком,
В ній цілу б ніч купавсь я без кінця.
І ще б хотів, щоб ніч оця прозора
Була без краю і повік Аврора
Не відкривала їй свого лиця.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

Скоріше в небі згасне сяйво зір,
І в океані стверднуть буйні хвилі,
І спиняться під сонцем скам’янілі,
І заніміє їх незмірний шир;
Скоріш поваляться громаддя гір,
Усе змішається у заметілі,

Ніж стану я рабом красуні білій
Чи вразить мій зеленоока зір.
О карі очі! Як я вас кохаю,
Яким вогнем душі до вас палаю!
А голубим очам я ворог злий.
Чи житиму, чи у могилі буду,
Очей ніколи карих не забуду,
Двох сонць небесних у душі моїй.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

П’єр де Ронсар – Любов до Кассандри

Хто хоче знать, що коїть бог любові,
Яким стає в звитязі він лихим,
Як він безчестям тішиться моїм,
Як серце крає в крижаній закові;
Хто хоче знать, як владно юнакові

Велить іти за ідолом своїм,-
Читай мене: про тугу я повім,
Яку всечасно шлють мені богове.
Узнаєш ти: в Амура – злий закон,
Він – ніжний кат, прекрасний він полон,
Надію лиш дає, як вітер, плинну.
Узнаєш ти: біді нема кінця
Тому, хто взяв проводирем сліпця,
Хто за наставника обрав дитину.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua