Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Сонети П’єра де Ронсара

Церері – буйне збіжжя нив…

Церері – буйне збіжжя нив,
Сатирам – тінь густих гаїв,
Зелений ряст – квітучій Хлорі,
Гінкого лавра Феб владар,
Плоди олив – Мінерві дар,
Кібелі – сосни темнокорі.

Зефірам – бистрокрилий літ,
Помоні – саду зрілий плід,
Наядам – рік прозорі хвилі,
І Флорі – весняні квітки.
Лиш Цітереї – сліз річки,
Солодкий біль, тривоги милі.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Узброєнням бику дала природа ріг…

Узброєнням бику дала природа ріг,
Рибині – плавники, зайцям – нестримний біг,
Могутні пазурі – цареві звірів леву,
Рисистому коню – в копитах миць сталеву,
Орлу для льоту ввись – невтомних два крила,

Повзучому гаддю – отруту для жала,
А розум мудреця мужчинам дарувала.
І тім що для жінок нічого вже не мала,
Дала їм лиш красу, щоб слугувала їм,
Замість меча й списа, озброєнням страшним.
Перед красою їх безсилі ми в двобої,
Вона сильніша всіх – богів, людей і зброї.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Від неї повіва холодною зимою…

Від неї повіва холодною зимою,
Як сніг вона сама, душа ж закута в лід.
Їй любий я лиш тим, що спів мій знає світ.
Чого ж, безумний, я терзаюсь в неспокою?
Пощо її ім’я з пихою родовою –

Прекрасний мій полон і ніжний рабства гніт?
Кохана, не дожив я ще до сивих літ,
Щоб у душі я вас не замінив другою.
Амур би не таївсь, утішне це дитя;
Не так прекрасні ви, щоб відкидать чуття
І серце зневажать в любовному пориві.
Не можу повернуть літа я молоді.
Тож сивого любіть, прошу вас, і тоді
Любитиму я вас, хоч станете і сиві.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Щоб слава по тобі пройшла в усій країні…

Щоб слава по тобі пройшла в усій країні,
Знімалась до небес хвала в потомні дні,
Перед лицем богів лише тобі одній
Я присвячу ручай, що в’ється по долині.
Хай не жене пастух отари рунопінні

На берег ручая; хай в ранки весняні
Барвисто зацвітуть троянди запашні.
Єлени іменем зову ручай віднині.
Як спраглий мандрівець там сяде відпочить
На килим буйних трав, під тінню верховіть,
Він заспіва пісень, присвячених Єлені, –
Любов’ю в ті часи вони були натхненні;
Нап’ється з ручая і пригадає вмить
Огонь, який палав у ніжнім серці в мене.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Лиши блискучий двір, де правлять фараони…

Лиши блискучий двір, де правлять фараони,
Біжи на Іордан од всіх облуд мирських,
Покинь цірцей, сирен і чарівниць двірських,
Нехай лишаються раби і їх патрони.
Ввійді у влісний дім, сама царюй на троні.

Літа стрілою мчать,то не змарнуй же їх!
Щоб мить утримати, чекать до завтра гріх.
Не жди, поки зима твої забарвить скроні.
Ти ж знаєш, що в дворі – підозра і обман,
Що там мінливе все – удача і талан,
Що правда там мала, а кривда там велика.
Лиши охотників до ловлення чинів;
Біжи в гаї й поля, в оселю німф, богів,
Де будем ми – нові Орфей і Еврідіка.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Коли у старості зимовою порою…

Коли у старості зимовою порою
За гребінь сядете надвечір при вогні
Й, співаючи мій вірш, промовите, сумні:
«Мене вславляв Ронсар, зачарувавшись мною», –
Тоді, розбуджена музичною строфою,

Служниця відкладе роботу в напівсні,
Назве моє ім’я, зітхнувши по мені,
І вас благословить безсмертною хвалою.
В могилі буду я, примарливий фантом,
В тіні зелених мирт покоїтимусь сном;
Присівши при вогні у вечори холодні,
Погордливу себе ви станере корить.
Живіть, поки живі! Ловіть прекрасну мить
І життьових троянд зривайте цвіт сьогодні!

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

В любовном морі я. Пливу по волі хвиль…

В любовном морі я. Пливу по волі хвиль.
Не бачу маяка. Лиш одного бажаю
(Сміливо мовлячи!), щоб даль осяг безкраю
І в гавань човен мій ввійшов у світлий штиль.
Шкода! Хоч берега добувсь не без зусиль,

Та, жертва хвиль, умру, бо вже не помічаю
Вогню її очей. Єлена ж направляє
Мій човен поміж скель до згубних, смертних миль.
Самотній, потону в коловертні кипучім;
Сліпого хлопця я обрав своїм ведучим,
І плачу, і стиджусь я вибору свого.
Я смерті не боюсь, нема до неї страху.
Невже ж судилося після такого краху
Побачить близько порт і поминуть його?

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Облиште ви красу і юні дні невині…

Облиште ви красу і юні дні невині,
Облиште дар небес, належний вам одній,
І чар своїх очей, і розум промітний,
І голос, і ходу, що гідні лиш богині;
О ні, я набридать не буду вам віднині,

Інакше-бо й краса, і зір очей ясний
Зведуть мене з ума, я стану сам не свій.
Смілішає душа в розпачливій годині.
Тому, якщо торкнусь я вашої руки,
Не треба бліднути й ламати брови в гніві.
Я божеволію, у скронях біль різкий.
Чуттів не покорить у ніжному пориві;
За кривду не беріть цей порух мій палкий,
Але простіть за те, в чім винні і самі ви.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ах, цей мені Амур! Ледь відлучила мати…

Ах, цей мені Амур! Ледь відлучила мати,
А він – ну й жартівник! – такого натворив!
Лиш появивсь на світ, а й не злічить гріхів!
Купцеві збуть його а чи з торгів продати?

Його б не гріх було віддать за півплати.
Ще й виграв би на тім. Аби лиш хто купив!
Але що бачу я? Його злякав мій гнів?
Не плач, дитя моє! Нащо тебе жахати!
Тебе я не продам: ти краще послужи
Володарці моїй; Єлені йди в пажі.
Подібні з нею ви волоссям і очима.
Лукаві й ніжні ви. Як мила дітвора,
Ви гратись будете, а надійде пора, –
Ти сплатиш і мені покарами тяжкими.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Єлені де Сюржер

Прощайте ви, Марі, і ви, Кассандро мила!
Три роки відслужив я у Бургейлі вам.
Одна із вас жива, а друга небесам
Явля красу очей; взяла її могила.
Коли весною кров тривожно струменіла,

Обожнював я вас, але моїм сльозам
Ви віри не йняли, не вірили мольбам.
Та парка нить життя ще прясти не скінчила.
Я ще нещасніший у ці осінні дні.
Завжди закоханий, люблю, як навесні,
І муку повсякчас терплю я незміренну.
І хоч пора скидать убір свій броньовий,
Але весь час жене Амур мене у бій –
Знов брати Іліон, щоб підкорить Єлену.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua