Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Різні любовні поезії

В любовном морі я. Пливу по волі хвиль…

В любовном морі я. Пливу по волі хвиль.
Не бачу маяка. Лиш одного бажаю
(Сміливо мовлячи!), щоб даль осяг безкраю
І в гавань човен мій ввійшов у світлий штиль.
Шкода! Хоч берега добувсь не без зусиль,

Та, жертва хвиль, умру, бо вже не помічаю
Вогню її очей. Єлена ж направляє
Мій човен поміж скель до згубних, смертних миль.
Самотній, потону в коловертні кипучім;
Сліпого хлопця я обрав своїм ведучим,
І плачу, і стиджусь я вибору свого.
Я смерті не боюсь, нема до неї страху.
Невже ж судилося після такого краху
Побачить близько порт і поминуть його?

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Облиште ви красу і юні дні невині…

Облиште ви красу і юні дні невині,
Облиште дар небес, належний вам одній,
І чар своїх очей, і розум промітний,
І голос, і ходу, що гідні лиш богині;
О ні, я набридать не буду вам віднині,

Інакше-бо й краса, і зір очей ясний
Зведуть мене з ума, я стану сам не свій.
Смілішає душа в розпачливій годині.
Тому, якщо торкнусь я вашої руки,
Не треба бліднути й ламати брови в гніві.
Я божеволію, у скронях біль різкий.
Чуттів не покорить у ніжному пориві;
За кривду не беріть цей порух мій палкий,
Але простіть за те, в чім винні і самі ви.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ах, цей мені Амур! Ледь відлучила мати…

Ах, цей мені Амур! Ледь відлучила мати,
А він – ну й жартівник! – такого натворив!
Лиш появивсь на світ, а й не злічить гріхів!
Купцеві збуть його а чи з торгів продати?

Його б не гріх було віддать за півплати.
Ще й виграв би на тім. Аби лиш хто купив!
Але що бачу я? Його злякав мій гнів?
Не плач, дитя моє! Нащо тебе жахати!
Тебе я не продам: ти краще послужи
Володарці моїй; Єлені йди в пажі.
Подібні з нею ви волоссям і очима.
Лукаві й ніжні ви. Як мила дітвора,
Ви гратись будете, а надійде пора, –
Ти сплатиш і мені покарами тяжкими.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Єлені де Сюржер

Прощайте ви, Марі, і ви, Кассандро мила!
Три роки відслужив я у Бургейлі вам.
Одна із вас жива, а друга небесам
Явля красу очей; взяла її могила.
Коли весною кров тривожно струменіла,

Обожнював я вас, але моїм сльозам
Ви віри не йняли, не вірили мольбам.
Та парка нить життя ще прясти не скінчила.
Я ще нещасніший у ці осінні дні.
Завжди закоханий, люблю, як навесні,
І муку повсякчас терплю я незміренну.
І хоч пора скидать убір свій броньовий,
Але весь час жене Амур мене у бій –
Знов брати Іліон, щоб підкорить Єлену.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ви тріумфуєте, що в вашім я полоні?..

Ви тріумфуєте, що в вашім я полоні?
Дарую вам цей плющ, який горнувсь до стін,
До муру припадав, звивався круг ялин
І сливи обнімав, у їх заплівшись кроні.
Належило б йому у вашій буть короні;

Я перейнять ладен його звабливий чин –
Звивитися круг вас під шалу буйний плин,
В’язати вас вузлом, о чарівна колоно!
Чи прийде час, коли в один з погожих днів,
Як ранок засія у сонячній киреї
І в небі загримить невтишний хор птахів,
Я зможу бачить лик коханої своєї:
Повідать гіркість мук, припасти до губів
І ваші обійнять троянди і лілеї?

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Недавно я хотів співать…

Недавно я хотів співать
Про те, як Франк звитяжну рать
Привів колись на землю галла, –
Та ліра, мов на зло мені,
На ніжній і дзвінкій струні
Любов, Кассандру уславляла.

Тоді я так собі гадав:
Я про любов лише співав,
То й звикла ліра до любові.
А інший лад би дати їй,
І ліра візьме тон новий
І заговорить в іншій мові.
Усе я в ній переробив:
І раму, й струни замінив,
Створив їй нове обладнання;
Але хоч і зробив незгірш,
Та ще гучніше линув вірш,
Лунала пісня про кохання.
Прощай же, Франку, в плині літ
Щоб знав про славу цілий світ
І мав любов до тебе щиру,
Проси, щоб внуки-королі
Дали абатство чи землі,
Щоб цим ти уласкавив ліру.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Сонет для Астреї

Коли вернусь (в одчаї) винуватим,
Ти поцілунком стрінеш крижаним,
Як мертвого, холодним, кам’яним, –
Так цілувалася Діана з братом.
Не гріх бабунь так цілувать внучатам,

Так при вінчанні личить молодим
Цілунком присягатись неживим.
Чи уст моїх став присмак гіркуватим?
А глянь на воркітливих голубів.
Як припадають ніжно до дзьобів,
Мов упиваються солодким трунком!
Молю: віднині, сонце ти ясне,
Цілуй смачним, жагучим поцілунком –
Або ніколи не цілуй мене.

Автор: П’єр де Ронсар, переклад: Ф. Скляра; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua