Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Сатира і гумор

Залізяка

Стовпами Дріт прямує в далину,
Потужний струм в його пульсує жилах.
І от якось із бур’яну
До нього Залізяка заржавіла
Озвалася, конаючи з нудьги:
— Гей, Дроте!
Що ти гудеш там про роботу?

Яка робота в тебе? Ги-ги-ги!
На сонці мерехтіти?
Чи бути сідалом для гав?
Якби мені хто право дав,
Трудився б ти у мене зиму й літо!
А то порядку з вас нема:
Усю роботу
Я, надриваючись, виконую сама.
Іржею вкрилася від поту!

Чудовий дехто має хист:
Про ледарів занадто вже балака,
А сам – немов іржава залізяка!

Автор: Євген Васильченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ввічливе ягня

Спитали про Івана в колективі.
— Так це ж чудовий хлопець! Молодець!
Тихенький, мов ягня серед овець.
От жінці повезло щасливій! –
Але до жінки не пішли спитать,
Боялись ноги натоптать.

Івану й добре. Він на цьому вигра:
Себе не в зміст, а в форму підганя.
На людях – ввічливе ягня,
А вдома це ягнятко – зліше тигра!

Автор: Євген Васильченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Півняча перепона

Ти чув, що видумали люди? –
— Підсів до Півня Горобець. –
Двір завтра виметуть! Сміття уже не буде!
Тепер тобі й мені кінець!
— Спасибі, друже! Попередив вчасно!
Зоря вечірня скоро згасне,

Настане ніч,
Відома річ.
Поспати люди ляжуть до світанку,
Тоді пілюлю я підсуну їм гірку:
Візьму та й не скажу «кукуріку»!
І все! Не буде ранку! –
Надію покладай на розум, не горлянку.

Автор: Євген Васильченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Заробив на квас

Високий осокір всихати починає.
Іван – сокиру в руки і рубає,
А думкою біжить в майбутній час:
«Садочком тішитиму душу,
Бо посаджу тут яблуню і грушу.
Ото чудовий в мене буде квас!»

Радіє чоловік і хекає з натуги.
Летять тріски, і ллється піт з чола.
Чорніють на сорочці мокрі смуги,
Граки базар звели на півсела.
Нарешті осокір почав хилитись набік
І впав… на хату, проломивши дах.
В Івана сльози на очах:
— От заробив на квас собі та бабі! –
Негаданий кінець у цім бою,
Бо коли знань і досвіду бракує,
Бажання голе справи не врятує
І пізно чухати потилицю свою.

Автор: Євген Васильченко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Істина гумориста

— Смішу людей і тим щасливий,
Бо знаю істину просту:
Як викликаю сміху зливу –
То й сам під тим дощем росту.

Автор: Володимир Чубенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Дбайливий директор

На розмову тет-а-тет,
Вимкнувши селектор,
Запросив у кабінет
Парубка директор.

Каже:
— Рік вже, як у цех
Поступив ти, хлопче,
І тебе якраз за це
Я відзначить хочу.

Ось путівка на Кавказ,
Ордерок на хату.
Ось готується наказ:
Збільшити зарплату…

Стрепенувся хлопець враз:
— От спасибі… тату!..

Автор: Володимир Чубенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ще б не чути!..

Перш ніж здати дім оцей
У експлуатацію,
Стіни випробуєм на
Звукоізоляцію.

Будівельнику сказав
Виконроб: Ей, Гнате!
Ми гукатимем, а ти
Слухай в тій кімнаиі.

Так. Зайшов? Ану: аго-ов!

Чути нас, юначе?

Той сміється:
Ще б не чуть?
Я в дірки вас бачу!

Автор: Володимир Чубенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Душевне зауваження

Зростає у нас
Кожен рік,
Кожний день
На душу населення
Кількість пісень.
Лише зауважити мушу:
Не кожна
Лягає на душу.

Автор: Володимир Чубенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Як голуби

Научає Гнат Степана:
Ти жону свою люби!..
Ми ось – я й моя Оксана –
Живемо як голуби!..

Бачив, – каже Стьопа Гнату, –
Дійсно, ви – як голуб’ята.
Це вже – істина свята!

Тільки ти влетаєш в хату –
Жінка в двері виліта.

Автор: Володимир Чубенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Життя іде

А життя – це поле несходиме.
Й незважаючи на часу лет,
«Ще не вечір!» – віршами дзвінкими
заспокоював мене поет.
В черзі я стою до до гардероба.
І в трюмо – жива ця течія.

Бачу, сива в ній стирчить особа.
«Що за дід?» Аж придивляюсь – я.

Автор: Дмитро Білоус; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua