Повертаючись з далекої дороги,
Спотикаюсь ненароком кожен раз
Об його печаль одвічно строгу.
Переживши кожного із нас,
Він ще наших внуків дивуватиме
Думами своїми сучкуватими.
Автор: Микола Станович; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Повертаючись з далекої дороги,
Спотикаюсь ненароком кожен раз
Об його печаль одвічно строгу.
Переживши кожного із нас,
Він ще наших внуків дивуватиме
Думами своїми сучкуватими.
Автор: Микола Станович; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Я знаю: буде даль стогнати
Вогнем, залізом і свинцем
І буду я, Вітчизно-мати,
Твоїм поетом і бійцем.
Як треба, в бій за тебе встану
І смерть зустріну в боротьбі,
Як треба, кров’ю вірш останній
З любов’ю напишу тобі.
Автор: Оксентій Мусієнко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Полечу крізь сині небосхили,
Освічу проміннями свій край,
Розкажу про те, чого навчили,
Піснею впаду на небокрай.
Я таким, як є, не був ніколи
В музиці і в барвах огневих.
Юність моя виллється на доли
Радістю південною на всіх.
Кованою крицею над світом,
Струнами сталевими дзвеню,
Будь же мені вічним заповітом,
Слово, перелите у броню!
Автор: Оксентій Мусієнко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Земля укрита пахощами нив.
Достиг ячмінь, і достигає жито…
Липневі дні. Пора колгоспних жнив.
Літо…
Прекрасний час дозрілості плодів,
Як сонце, кожну цяточку налито!..
Поглянь навкруг: весь край помолодів.
Літо…
А степ шумить, широкий рідний степ…
Дзвенять пісні так ніжно, розмаїто.
І колос хилиться так лагідно на серп…
Літо…
Автор: Оксентій Мусієнко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Кожен ранок в Тетерів спадають
Голубі тумани навесні.
І вітри летючі овівають
Твої коси в срібній сивині.
Чом стоїш при схиленій ялині
Край дороги, що побігла вдаль,
Чом в очах твоїх у материних
Світла радість і важка печаль?
Знаю, знаю, мати моя рідна,
Сина ждеш єдиного свого,
Що ішов за нашу Батьківщину
По шляхах гарячих крізь вогонь.
Пролітають птиці, дзвін весняний
Розливають в росяних вітрах.
Та не верне сокіл твій коханий,
Що поліг на дальніх рубежах.
У лани колгоспнії співучі
Вирушають вранці трактори.
Пропливають літаки могучі
Над тобою в сяєвом зорі.
Невмирущу пісню твого сина
Їм завжди нести в щасливу даль…
І тому в очах у материних
Світла радість і важка печаль.
Автор: Оксентій Мусієнко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Розіслался барвінок по крутій дорозі,
По крутій дорозі в невідомий край…
Хтось промовив ніжно в сінях на порозі:
–Дівчино, голубко, не скучай…
Виїжджали хлопці в Армію Червону.
Заспівали пісню бойову…
Ой затьмарив небо дим від ешелону,
Що пішов з Одеси на Москву.
Осінь на роздоллі, у порожнім полі,
Одлетіли в ірій журавлі.
Придорожні верби, ще й стрункі тополі
До землі вклонились, до землі…
Автор: Оксентій Мусієнко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Помирає день – залишає ніч,
Помирає птаха – залишає небо,
Помирає звір – залишає нору,
Помирає річка – залишає берег,
Помирає дерево – залишає ліс,
Помирає шлях – залиша колесо,
Помирає житло – залиша людину…
Помира людина – залишає все.
Автор: Василь Ілляшенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Білі лебеді летять над білим світом,
Бідні лебеді ячать несамовито,
Десь поділася земля – не знають,
Загубилося гніздо – гукають.
Зачепилися крильми за сині хмари,
Притулилися грудьми до пари пара,
І кричать над прірвою глибокою,
Лебеді без нас в неспокої.
У світах далеких, між планетами,
Там за хмарами, за перелетами,
Лебеді літають і літають,
Загубилася земля – шукають.
Автор: Василь Ілляшенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Вишила тобі сорочку
Кольору кохання.
Прийде літо – пофарбує в синє,
Осінь в жовте все переінакшить,
Взимку стане біло-білосніжна,
А весною знов зазеленіє.
Автор: Василь Ілляшенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua
Відцвітають літа, переходять у пам’ять,
Не встигаєш, ночами доточуєш дні.
Кружеляє життя на такій бистрині,
Що не ти, а тобою діла твої правлять.
Розраховуєш час до найменшої миті,
Із цейтноту в новий потрапляєш цейтнот,
А нараз уяви, що нема цих турбот, –
Задля чого тоді, власне, жити на світі?
Автор: Микола Луків; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua