Спогад

В маминій хаті край гаю,

Після тривожних доріг,

Серцем від них спочиваю,

Хоч і на скронях вже сніг.

Йду понад річкою в полі,

Наче в дитинстві я знов,

Раптом, на старій тополі,

Я прочитав про любов.

Стиснулось серце до болю,

В скроні ударила кров.

Я прочитав на тополі:

Вася + Катя = Любов.

Вася + Катя = Любов,

Спогади, спогади знов.

Де ти тепер, де ти є,

Перше кохання моє?

Спогад привів до дівчини

В тихий задумливий сад,

Де на старій тополині

Напис зробив я на згад.

Стиснулось серце до болю,

В скроні ударила кров,

Ой, не пиши на тополі,

Юність, про першу любов.

Ой, не пиши, доведеться

В старості напис читать.

Серце у юність рванеться,

Та молодим вже не стать.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Сум

Тихо село вимирає,

Ні, не кричить, не кляне.

Тихо, як вечір згасає,

І непомітно помре.

Плаче бабуся старенька:

Газу і хліба нема.

Де ж діточки твої, ненько,

Чом ти на старість сама?

Діти були і держава…

Все кудись ділось, пішло.

Діток на фронт виряджала,

Жодне назад не прийшло.

Щодня у полі трудилась,

Щодня, в трудах до зорі,

Молодість тихо котилась

В старість, і ось ми – старі.

Тихо ідуть, вимирають,

Ні, не кричать, не клянуть,

Спокою лише бажають,

Смерті, як манної ждуть.

Тихо село вимирає,

Тиша в вечірній порі,

Навіть Сірко-пес не знає:

Гавкать йому, а чи ні.

Смуток наповнює душу,

Тяжко і страшно мені,

Нащо терпіти я мушу

Це запустіння в селі.

За що мені така доля,

Нащо живу в такі дні?

Попрані щастя і воля,

Порожньо, сумно в селі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Україно моя…

Рідна ненько в селянській оселі,

На землі своїй діти твої, а чомусь невеселі.

Піднімись, розпрямись. Посміхнись їм ласкаво,

Піддержи на ногах своїх діток малих.

Дай зрости і окріпнуть державі,

Відроди в своїх дітях і радість, і сміх.

Відроди в них і гордість, і силу,

Відчуття пасинкове зніми,

Щоб минуле народ не гнітило,

Більше літа щоб, а не зими.

Щоб ніяка вражина не сміла,

Ні народ, ані землю топтать.

Розпрями ж ти орлинії крила

І навчи своїх діток літать.

Батьківщино кохана, єдина,

Краще в світі країни нема.

Процвітай, молодій, Україно,

Пам’ятай, наша мати, що ти не сама.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua