Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Вірші Левка Бідного

Левко Бідний – ТУДИ МЕНЕ ВЖЕ ПОНЕСУТЬ

ТУДИ МЕНЕ ВЖЕ ПОНЕСУТЬ

(Так гине наш народ)

Болить , пече , що робить , не знаю,
В кишенях повна, повна пустота.
Навіщо вам знать , як я страждаю,
А болі йдуть страшні від живота.

Куди піти , коли в кишенях пусто,
А в лікарню за що лягти?
Куди не звертавсь ,то скрізь не густо,
Тож шлях один в мене , куди іти.

Але туди я сам не дійду,
Туди мене вже понесуть.
І заперечити не смію,
Бо рідні і знайомі мимо нас пройдуть.

Хтось пройде мимо і заплаче,
Хтось посміхнеться у душі.
Чому ж пішов о , мій козаче,
Кричала жінка, мовчки у собі.

Чому ж пішов, мене оставив,
Та я ж хотів , щоб ти жила.
І хочу тебе я заставить,
Щоб до мене довго ще не йшла.

Живи , радій і бережи онуків,
Свою любов зумій їм передать.
Та дочекайся наших правнуків,
Щоб змогла там , мені все розказать.
13січня2009р.

Левко Бідний – ЗА ТЕБЕ МОЮ УКРАЇНУ.

ЗА ТЕБЕ МОЮ УКРАЇНУ.

Нарешті в нас відлига,
І в думках , і в серцях.
Тебе з собою кликав,
У мир , що там в верхах.

Твори добро ти людям,
Не тільки для себе.
Життя віддам я друзям,

Прости, о Боже , ти мене.

На мир , на щастя і на долю,
Молюсь на хліб наш запашний.
Учись , борись за нашу волю,
За український небосхил.

За мову нашу солов’їну,
В серцях зігріємо тебе.
За неньку рідну – Україну,
Життя віддам своє.

Лиш ти б жила і процвітала,
Жила у радості й теплі.
І на віка би волю мала,
На святій , своїй землі.
12січня2009р.

Левко Бідний – Г А З О В А В І Й Н А.

Г А З О В А В І Й Н А.

Іде війна в нас політична,
Газпром ламає Нафтогаз.
Вже ситуація критична,
Чи буде в нас російський газ?

Що ЄС , це все Газпром,
Ми тримаємо здачу.

Це нам всім за ПДЧ,
І за Грузію в придачу.

Не будіть того ведмедя,
І не треба його злить,
Хай вже газ іде в Європу,
А нам доляри за транзит.

Та видно він уже проснувся,
Хто ж спать його вкладе?
На Україну огризнувся,
І лапу нам не подає.

То що йому ЄС ,чи ми на босу ногу,
Ведмідь Газпромом зветься сам.
Платіть ви всі побільш на лапу?
Бо газу вам обом не дам.

І чех мотається в Росію,
То в Київ знову за одно.
І каже: «Засіваю й угодою сію»,
А Газпрому знову все рівно.

Та видно , скоро вже втрясеться,
Коли Юля до Вови знов прийде.
І ця ціна на газ нам боком ще ікнеться,
Як газ в ЄС і в Україну знов піде!!!
10січня2009р.

Левко Бідний – КОМУ ГОЛОС СВІЙ ВІДДАТИ.

КОМУ ГОЛОС СВІЙ ВІДДАТИ.

Чому народ наш обікрали,
Злодюги , олігархи й багачі?
Чому себе тоді не захищали,
Вони ж все крали не вночі?

То що робить тепер не знаю,
Та й чи можливо щось зробить.

Зверніть увагу , на це вас закликаю,
Бо вас же можуть знов купить.

Не продавайтесь ви за гречку,
Не продавайте голос свій.
Вас поведуть , як ту овечку,
Вони вже скоро на забій.

Не продавайте свою душу,
Олігархам та різним багачам.
З вас зроблять знов свинячу тушу,
І віддадуть своїм чортам.

То , як тоді нам поступити?
Кому повірить треба нам?
Хто ж Україну буде так любити,
Щоб не ділити пополам!

Нема в нас єдності в державі,
Кому кричать, в яке вікно?
Пішли до чорта , ліві й праві,
Бо з вами підемо на дно.

Хто ж на сопілці в нас заграє,
І з кризи виведе народ?
Чи в яму він уже стрибає,
Чи по барабану їм той (брод).

Чому ж претесь ви в депутати?
Бо ще ж лишилася земля.
Земельку треба ще й продати,
То хоч би й крадена була.

Кому ж голос свій віддать,
Задумався я знову.
А може к чорту їх послать,
Піду я вже додому.

А може голос свій продать?
Піти в корчму й напитись.
І кращого ніколи вже не ждать,
З усім мені змиритись.

Та ні! Вже хватить нас дурить,
То де ж ви є , ті наші вірні.
Щоб за народ , та свій народ любить,
Тоді лиш будем ми спокійні.

За барки всіх би вас узять,
Та трусонуть би кріпко.
Не хочу рук своїх марать,
Бо дуже мені гидко.

І вірю в те , що з кризи вийдем,
Коли об’єднаємось ми всі.
В життя щасливе знову підем,
Як сонце зійде на весні.
10січня2009р.

Левко Бідний – ЩО ЛИШИВ Я ПІСЛЯ СЕБЕ.

ЩО ЛИШИВ Я ПІСЛЯ СЕБЕ.

Дуже шкода , що помираю,
Хотілось трохи ще по жить.
Життя прожить, звісно, знаю,
Не просто по полю , проходить.

За одним я дуже вже шкодую,
Що тебе я зовсім не беріг.

На старість щастя не збудую,
Бо я покину твій поріг.

Чи ти простиш , цього не знаю,
Та й чи можливо все простить.
Бува про все я , як згадаю,
То краще б себе вже убить.

Але ж не все було погано,
Були й щасливі в нас роки.
Якби ще раз життя нам було дано,
Його б щасливо , прожили б ми тоді.

Я вів себе би по другому,
І на руках би міг носить.
Тебе не віддав би тоді нікому,
І краще б міг з тобою жить.

Життя пройшло , так швидко пролетіло,
Немовби зірка , що падала вночі.
Затихло все , немовби й не шуміло,
То більш за мною , ніколи не кричи.

Те , що лишив я після себе,
Чи хто згадає ще колись мене.
Чи прийде хто , колись до мене?
Чи моя могила травою зовсім заросте!
10січня2009р.

Левко Бідний – ДО НАС У ГОРИ ПРИЇЖДЖАЙТЕ.

ДО НАС У ГОРИ ПРИЇЖДЖАЙТЕ.

Сніг іде у нас лапатий,
З неба все летить й летить.
Від Полісся аж до Карпат,
Сніг біленький в нас лежить.

Тож приїжджайте у Карпати,
І на Буковину відпочивать.

В горах будуть вас стрічати,
Вам на лижи б рано стать.

Сніг іде, все сипле, сипле,
І засипає він усе.
І до рук він знову липне,
Та на Говерлі ми уже.

До нас у гори приїжджайте,
Яка ж краса зимою тут.
Ви файно в нас відпочивайте,
І хай за вами , й інші йдуть.
9 січня2009р.

Левко Бідний – З И М А.

З И М А.

Оце зима і снігу навалило,
Мороз-тріскун у хату заповза.
В печі поліно наче й догоріло,
А в хаті так , що ловиш дрижака.

На шибках ялинки нові появились,

Мороз – тріскун вночі намалював.
По небі зіроньки немовби всі розбіглись,
Бо морозний ранок знову наставав.

Затихло все , ніхто не ходить,
Завмерло в нас все на селі.
Пишу вірша , а в мене не виходить,
Можливо, прийде він до мене аж у сні.

Там десь ворона пролетіла.
І все затихло , як в ночі.
Як ця зима , усім нам надоїла,
Бурчала баба знову на печі.

Затихло все , немовби повмирали,
Птахи у сад до нас вже не летять.
Мороз тріщав , а дні неначе замерзали,
А ночі довгі , наче зовсім вже стоять.

Оце зима , давно так лютувала,
А ми вже звикли , наче її , й нема.
І свого слова нам ще не сказала,
Скоріш би йшла від нас , морозна ця зима.
6 січня2009р.

Левко Бідний – МОЮ КОРЮКІВКУ СПАЛИЛИ.

МОЮ КОРЮКІВКУ СПАЛИЛИ.

(В пам’ять про Корюківську трагедію)

Мою Корюківку спалили,
Їх катували уночі.
Весь люд живцем вони палили,
Фашисти , звірі – палачі.

Жінки кричали , голосили,

Дітей тулили до грудей.
Підмоги в Бога всі просили,
І Бог прийшов в серця людей.

Це , як Хотинь, та тільки більше горе,
На Україні в час війни було.
Райцентр палав і крові море,
Сім тисяч їх тут полягло.

Мою Корюківку спалили,
Непереможний , партизанський край.
Сім тисяч душ невинних тут згубили,
Із вогню і диму , вони пішли у рай.

Вже не багато в нас лишилось свідків,
Після страшної війни у ті роки.
А у центрі біля обелісків,
Ростуть тут квіти , вічні і живі.

І вже прощення в нас просили,
Та чи ми зможем їх простить.
Сім тисяч душ , невинних загубили,
Ці душі вічно з нами будуть жить.

Та не простить їх і мати – Україна,
Злочинні дії фашистів – палачів.
Стоїть в скорботі , біля кожної хатини,
І вічно оплакує своїх дочок та синів!
5січня2009р.

Левко Бідний – МОЯ СЕСТРА

МОЯ СЕСТРА

(В пам’ять про сестру)

Сестра із трьох сестер,
Тебе я бачив лиш одну.
Багато років пройшло і лиш тепер,
Вірша, складу я про сестру.

Моя сестра, найщиріша . Найдобріша.

Душа була в тебе.
Моя сестра, ти найрідніша,
Завжди була ти для мене.

Багато років пролежала,
Сама на ліжку, не встава.
І щастя ти ніякого не мала,
А в житті веселою була.

Ми всі приходили до тебе,
Ти рада зустрічам була.
На храм тоді ти мене,
З моєю жінкою звела.

Тебе я зрозуміти не зумів,
Не знав , що востаннє говорив з тобою.
Лиш через роки зрозумів,
Що ти тоді прощалася зі мною.

Роки пройшли , але я пам’ятаю,
Яка була у нас сестра.
Бува я тебе , як згадаю,
Я плачу , плачу до утра.

Я плачу , плачу , гірко плачу,
І сльози в мене ще течуть.
Тебе ніколи не побачу,
Тебе не зможу я забуть!
27 грудня 2008р.

Левко Бідний – МІЙ МОЛОДШИЙ БРАТ

МІЙ МОЛОДШИЙ БРАТ

(В пам’ять про брата)

О брате мій , чому пішов,
Мене лишив самого?
Тобі п’ятидесятий тільки йшов,
А ми вже втратили малого.

Ти був найменшим у той час,

Ти , як фундамент в нашій долі.
Нема тебе вже серед нас,
І розвалилось все поволі.

Найпершим був ти серед нас,
Що мав онуків ти найбільше.
І часто в дні і в ранній час,
Вони всі йдуть на кладовище.

Сумуємо усі ми за тобою,
Тож, видно, доля в нас така.
Я сперечаюсь сам з собою,
О брате мій! Чому ж тебе нема?

Ти будеш жить у нашім серці,
Завжди, як сонце зійде і зайде.
Рубець залишиться на серці,
А біль у серці не пройде.

І місяць мій вже на підході,
Мене з собою забере.
А пам’ять про молодшого брата,
В мене ніколи , ніколи не помре.
25-27грудня2008р