Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Вірші Левка Бідного

Левко Бідний – І Р А

І Р А

(Присвячую середній внучці)

Коли маленькою була,
Ти ще невміла говорити.
Дід Миша на руках щодня носив,
І не давав нікому тебе бити.
Коли навчилась говорить,

Ти сміючись казала:
«Я маленька, дівчинка Ірочка,
Та баба Таня, баба Паша.
Я маленька внучка ваша.

Буду я вже підростать,
Щоб кота за хвіст тягать.
Мамо, тато, не забули,
Мені братика куплять».

Тобі четвертий рік пішов,
Ти стала все вже розуміти.
Дід Миша так тебе любив,
Він буде в серці твоїм жити.
5 лютого 2005р.

Левко Бідний – П О Л І Н А

П О Л І Н А

(Присвячую старшій внучці)

Внучка, не бачив тебе, я Поліно,
Відтоді, як з’явилась на світ.
Хоч серце щиміло й боліло,
І в думках вітав я свій рід.

Минають дні, ідуть роки,

Коли зустрінусь, ще не знаю.
Біжить сльоза, стікає по щоці,
Хустинкою її знов витираю.

Тобі вже шість, навчилась говорить,
Чи питала в мами, де твій дід?
А в мене серце так болить,
Вдивляючись в дорогу, тебе виглядаю.

Вірю в те, що доживу,
При зустрічі обнімемось з тобою.
А може ні! І все – таки умру,
Тоді зустріньсь з Марійкою – сестрою!
11 січня 2005р.

Левко Бідний – УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН

УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН

(Присвячую помаранчевій революції 2004-2005рр)

Надворі сніг, все замело,
Хоча, осінній день на дворі.
Настала ніч і вимерло село,
Гойда неначе човен в морі.

А в човні тім життя було,
Таке тяжке, таке сумне.
Неначе сон воно пройшло,
А нове, скоро чи настане?!

О, було тяжко, але ми встали,
На повен зріст піднявся весь народ.
І нас не пожене ніхто, як ту отару,
І не закрить тепер нам рот.

Ми будемо самі тепер править
Від низів і до верхів.
І на коліна нас ніхто вже не поставить,
На багато років – тисячі віків.

І вірю в те, що як уклін,
Добро повернеться до нас із вами.
Україно моя, ти встаєш із колін,
І світлий день уже не за горами.

Ми будемо жить, як сонце світить,
У теплих променях, у світлі і теплі.
Заможно, красиво і щасливо,
Життя настане , знову на землі.

Ми нащадки славних козаків,
І згуртуватись нам треба із вами.
Щоб не повернувся старий режим,
Бо не бути тоді нам козаками.
Кінець 2004р-початок2005р.

Левко Бідний – біографія

Вадим Іванович Іванюк народився 25 листопада 1951р. в селі Іванівка, Борзнянського району на Чернігівщині у звичайній селянській родині, сьомою дитиною.

Через два роки батьки переїхали в село Велика Доч. В 1966році закінчив 8 класів Височанської с/ш, та на цьому ази навчання і закінчились… З травня 1972р. по травень 1974р. проходив військову службу в лавах Радянської Армії в м.Серпухов Московської області в/ч25823.

В червні 1982р. потрапив в ДТП, переніс вісім операцій, але все рівно лишився інвалідом. Одружений, має трьох дітей, п’ятьох внучок та одного онука. Вже давно по інвалідності на пенсії, останні роки присвятив поезії. Випустив поетичні збірки: « Збірка віршів від Левка Бідного», « У єдності – сила народу», « Не сила, Боже, вже мені…», « Моя надія не вмирає», оповідання: « Неймовірні мисливські спогади від Левка Бідного» та « Спогади про Великодочинський футбол, колишніх гравців…».