До тебе в серці десь на самім дні…

До тебе в серці десь на самім дні
Тепла краплина – іскра серед ночі.
Вже не приходиш, як тоді, вві сні.
Хоча б вві сні побачитись так хочу!

А пам’ятаю, як було колись
Тобою серце сповнене по вінця.
В любові один одному клялись,
Та клятва та не варта і червінця.

Спадає втома на моє чоло,
Літа вже скроні білим снігом вкрили.
Для тебе я беріг своє тепло,
Для іншої його вже не лишилось.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Летять думки…

Летять думки
На мамине подвір’я,
Минуле знову
В пам’яті сплива.
А з неба сипле й сипле
Біле пір’я –
Вже зовсім біла
В мами голова.
Вишневий сад
Справля своє весілля,
Такий химерний
Снігопаду танок…
А з неба чисте-чисте
Срібло сіє
На скроні мамі,
Пада і не тане.
У мене день,
А в мами надвечір’я,
Стомились геть прудкі її літа…
Летить сніжок,
Мов голубине пір’я,
Наш тихий двір
Поволі заміта.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Осінь насупила брови…

Осінь насупила брови,
Стогне розкисла рілля,
Листя скидають діброви,
Мов сиротіє земля.

Хмари пливуть волохаті,
Ливень – суцільна стіна.
Плаче вікно в моїй хаті,
Морок шибки пелена.

Ливнем полоскана нива
Стомлено в сон порина,
Лине похмурим мотивом
Осені пісня сумна.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Заціпенів садок вишневий…

Заціпенів садок
Вишневий,
Заклякло листя
Вогняне.
Мороз розкинув
Щедро невід,
Скував усе живе,
Земне.

Шугає вітер,
Мов шуліка –
Нема нікому співчуття.
Скоріше б сніг –
Найкращий лікар –
Зберіг коріння
Для життя.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Піду у луг…

Піду у луг,
Втоплюсь
В траві шовковій,
Аж захлинусь
Від чистої
Роси.
І по мені
Розіллється,
Мов повінь,
Життєва сила
Рідної краси.
Піду у луг,
Де очерету
Вітер
Полоще
В літі
Вигорілий чуб,
І пелюстки
Ромашок
Білим
Світлом
Торкнуться
Несміливо
Моїх губ.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пада сніг густий, лапатий…

Пада сніг густий, лапатий,
Тане на щоці.
Потонули поле, хати
В сніжнім молоці.

Зачарована природа:
Вечір. Тиша. Спокій.
Десь тут доля моя бродить
У снігах глибоких.

Де мені її шукати,
Виглядати звідки?
Тільки сніг густий, лапатий
Розмовляє з вітром.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Заплелось в чотири пори року…

Заплелось в чотири пори року,
Закрутилось колесо життя.
Ніби став маленький світ широкий,
І роки, мов коні ті, летять.

Спокій навіть уві сні не сниться,
Що не день – бурхлива течія.
Що просить в життя, за що молиться?
…Тільки б завжди поруч – ти і я.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Плачуть вікна у маминій хаті…

Плачуть вікна у маминій хаті,
По кутках заховалась пітьма.
Не сміються айстри волохаті,
Скоро рік, як її вже нема.

Плачуть вікна у маминій хаті,
Вже нічим не зарадиш біді.
Ненька з фото всміхається баті,
І обоє – такі молоді!..

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Підем в степ, де скошені покоси…

Підем в степ, де скошені покоси,
Де повітря чебрецем бринить,
Де дзвенить спокоєм світла просинь,
Де полярна зірочка горить.

Підем в степ, де нам мигають зорі,
Де вітри купаються в хлібах,
Де полин не зі своєї волі
Медовими травами пропах.

Підем в степ, де цвіт в алмазних росах,
Де довкіл безмежна далина,
Де, мов хміль, твої пшеничні коси,
Душу й серце п’янить без вина.

А якщо так трапиться, що доля
Змусить роз’єднати нас на мить –
Озовись – як жайвір серед поля,
Прилечу – хай серце не болить!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ось так впаду і захолону…

Ось так впаду і захолону,
Та в вічність я не відійду.
З німого вирвуся полону
І на землі життя знайду.

З’явлюся квіткою у лузі,
А чи комашнищем в бору.
І якщо будуть в мене друзі,
Я буду жити, не помру.

Я буду жити й ви зі мною
Будуйте злагоди курінь,
І збережемо силу й долю
Для всіх прийдешніх поколінь.

Тож не руйнуйте, не ламайте
Земного килима життя.
Лелійте і оберігайте
Для нас, для них, для майбуття!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua