Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Вірші Віктора Геращенко

Муравський шлях, широке дике поле…

Муравський шлях, широке дике поле,
Безмежний простір полином пропах.
З козацьким військом на сторожі волі
Іван Мазепа з люлькою в зубах.

Гарцює кінь під ним і копитами

Викрешує землі прадавній пил.
Тужить наш край за дочками й синами,
До їх могил схиляється ковил.

— Відпочивати будем коло маку, –
Сказав підлеглим ватажок-чумак.
І до цих пір під знаком зодіаку
Поселення це зветься Коломак.

Літа летять та пам’ять не загине
В серцях людей, що в цім краю живуть,
Гордиться ними вся Коломаччина –
Такі в житті ніде не підведуть.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Осінь догора багряним вогником…

Осінь догора багряним вогником,
Над ставком дрімає верболіз.
Зачепивсь півмісяць над Коломаком,
Хвацько догори задравши ніс.

В сон міцний втопилось моє селище,
Тиша, спокій, вітер ні шелесть.

Лиш густий туман низами стелеться
Сивими отарами овець.

Десь зненацька півень наполохано
Проспівав дзвінке «кукуріку»,
І йому негадано, непрохано
Відгукнулись в іншому кутку.

Ніч повільно зводилась над хатами,
Підіймала заспаних людей.
Загадковий, новий, нерозгаданий
Трудовий народжувався день.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’ятаю, як стрілися…

Пам’ятаю, як стрілися,
Гучніш серце забилося.
До ніг небо схилилося
Голубе-голубе.
З теплотою і світлістю,
З материнською ніжністю,
З лебединою вірністю
Покохав я тебе.

Прожили, як умілося,
Ніби щойно зустрілися,
Деколи і сварилися,
Бог нам буде суддя.
Чи в годиноньку грізную,
Радісну а чи слізную,
Лебединою піснею
Пролетіло життя.
Наче в казці приснилося,
Розпливлося, розмилося,
І за обрій скотилося
Це життя голубе.
А я все ніби в юності
З материнською ніжністю,
З лебединою вірністю –
Так кохаю тебе.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Хвилюється в полі пшениця і жито…

Хвилюється в полі пшениця і жито,
І радість серця переповнює вкрай,
Бо вміє із працею й піснею жити
Наш рідний, наш милий Коломацький край.
На березі річки Коломацька рада

Чудово рішила задуманий план:
Був вибраний гетьман, шанований всюди,
Стратег і політик Мазепа Іван.
Й понині ще ходить легенда в народі
Що ніби довкола тут рясно ріс мак:
Чи правда, чи ні – перевірити годі –
Поселення ж звем до цих пір Коломак.
Тож як не радіть, не пишатись цим краєм,
Тож як не любить цих людей через край,
Хто в полі рясні урожаї плекає, –
Це гордість твоя, наш Коломацький край.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Обережно ступай…

Обережно ступай,
Не зламай живі квіти,
Бо вони, як і ти, потребують тепла.
Адже все на землі
Прагне бути зігрітим:
Зупинися, не смій заподіяти зла!

Обережно ступай,

Нахились, придивися,
Не гаси під ногами земного життя.
Десь співає цвіркун,
Заховавшись між листям,
Он гніздечко – не руш,
І другому затям.

Ось біжить по землі
Працьовита комаха.
Не дави, не топчи, не руйнуй, не ламай.
Все потрібне землі:
І рослина, і птаха –
Ти ж людина, не звір –
Обережно ступай!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Тече річка невеличка…

Тече річка невеличка –
Тиха течія.
Запитав якось незвично:
— Мила, ти чия?
Дала відповідь дівчина:
— Поки нічия.
Хто освідчитись повинен,
Любий, – ти чи я?
Хлопець знітивсь на хвилинку:

— Правда тут твоя, –
І на мить в думки поринув:
— Ну, звичайно, я.
Будь моєю, не відказуй,
Серце не томи.
Не задумуйсь, кажи зразу:
Я і ти – то «ми»? –
І пішли, за руки взявшись,
Все довкіл цвіло.
А куди? Ніхто не скаже –
Нас там не було.
… Тече річка невеличка –
Тиха течія.
Зашептала, мов горличка:
— Я навік твоя!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

На чарівній землі в мальовничому краї…

На чарівній землі в мальовничому краї
Мережково сплелись слобожанські стежки.
Все знайоме й близьке від стеблинки й до гаю –
Вздовж і вшир я сходив босоніж навпрошки.

Де б не був я, теплом зігріва рідна хата
І, мов пісня, дзвенить голос неньки в душі.
Слобожанські стежки, як же вас забувати?!
У дитинство сягать – не буває межі.

Слобожанські стежки сріблом-росами вмиті,
Трунок-воду п’єте із джерельних криниць.
Слобожанські стежки чебрецями повиті,
Тут усе дороге до найменших дрібниць.

Тут коріння моє з прадідівського роду,
Ним черпаю в житті і натхнення й снагу.
Щоб у нашім роду не було переводу,
Я онуками сню і тамую жагу.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Краю мій, моя Коломаччино…

Краю мій, моя Коломаччино,
Простір нив, гаїв, лугів, лісів –
Невід’ємна частка України,
України матінки – Русі.

По тобі топталися чужинці –
Смерть, неволя, згарища пожеж.

Згуртувались Руси – Українці:
«Враже, що посіяв, те й пожнеш!»

Надарма тут голубіше небо,
Й чисті роси скраплюють траву.
В цім краю козак Іван Мазепа
Гетьманську отримав булаву.

Колосись хлібами, наша ниво,
Життєдайним наливайсь зерном.
Будь завжди багата і щаслива –
Славсь людською ласкою й добром.

Краю мій, моя Коломаччино,
Простір нив, гаїв, лугів, лісів –
Невгасима квітка України,
України матінки – Русі.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

І знову ця знайома стежка в полі…

І знову ця знайома стежка в полі
Петля, в’юнить до рідного села,
Що маячать ген-ген на видноколі,
Тут народивсь, тут молодість пройшла.

І серце в грудях трепетно заб’ється,

І сум, і радість болем забринить.
Душа моя немов з-за граток рветься
І пташкою в гніздо своє летить.

І хочу я душею притулитись,
І зором обійняти все довкіл,
І серцем спраглим із тобою злитись,
І буть корисним, доки стачить сил.

Село моє, для мене ти єдине,
Як мати рідна, як саме життя,
Як хліб землі, як пісня лебедина –
Не стань тебе – впаду у небуття.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Не розхлюпуй свою честь…

Не розхлюпуй свою честь
В молодецькі роки.
Незалежно – тут чи десь, –
Стримуй хибні кроки.
Не розтринькуй почуттів –
Це твоя криниця.
Тих богато, хто б хотів
В ній «води напиться».

Наливайся, ніби плід,
Життєдайним соком.
Кому слід, кому не слід –
Не підморгуй оком.
Бережи своє тепло
І принадну силу.
Залицяльникам на зло
Відкоша дай сміло.
Не розпліскуй те, що є, –
Найсвятіше в світі –
Чисте серденько своє
У веснянім цвіті.
Бережи, не заплямуй
Честь свою і совість.
Гідно, впевнено прямуй –
Май дівочу гордість.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua