Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Село моє

Босоніж, стежками росянистими…

Босоніж стежками росянистими
Брів би й брив поміж пахучих трав
І дзвінкі іскриночки-намистини
З кожної стеблиночки спивав.
Прислухавсь, затамувавши дихання,
Як співають коні-стрибунці,

Задивлявсь, як під журне курликання
Лебедині танули ключі.
Брів би й брів в захопленні без пам’яті
У природи-казку – Божий дар:
Цілували ноги трави пом’яті
І дзвінкі росиночки стожар.
Зупинявсь на мить, та був засліплений
Тим, що в лузі діяло, цвіло.
І не знав, з якого тіста зліплений –
Іншого ж бо й бути не могло.
Як в природі все взаємозв’язане,
Дороге і напрочуд земне.
Казка вічна, казка не розгадана,
Хай вона нікого не мине!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я проліском весни заголубію…

Я проліском весни заголубію,
З зерняти колосочком проросту,
Осіннім листячком забагрянію
Сніжком біленьким землю замету.

Я ніч і день, я сонечко і тиша,
Мороз і холод, дощ і вітровій.

Я горизонт, блакиті неба – крила,
Я світло світл у світі світовім.

Я полум’ям горю, горю – не тлію,
Бушую дні і ночі багаттям.
Інакше бо не можу, не умію,
Тому я невмируще, я – життя!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А калина цвіте…

А калина цвіте сніжно-молочним цвітом,
А калина цвіте, як тоді, як колись…
Ти за мною ходив, наче тінню, слідом:
Пригадай, як в коханні навіки клялись.

Знов калина цвіте у світанкових росах,

Знов калина цвіте, як колись, як тоді…
Сліпучо-білий сніг мені фарбує коси,
Ніби вчора були молоді-молоді.

А калина цвіте сніжним квітом, о, нене,
В тихім танці на вітрі кружля білий цвіт.
Хай усім все життя буде ліпше, ніж в мене,
Хай в душі не гірчить цей калиновий плід!

Ось поглянь, подивись – дивовижно зелене,
Аж струмує, бринить, соком повниться світ.
Все довкола цвіте, але вже не для мене –
Що було, то пройшло, і гадати не слід!

Що було, то пройшло, і гадати
Даремно не слід!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Повільно кружляє листочок тополі…

Повільно кружляє листочок тополі,
В повітрі дзвенить, шелестить,
Даремно радіє, що вирвавсь на волю –
Вона йому вже не блищить.

По вільному полю, осінньому гаю
Ганя його вітер, терза,

А він безпорадно притулку шукає –
Сумує, тремтить, замерза.

Зірвавсь необачно, щукаючи долю,
Завіявсь за межі села.
А та спокусливо-примарлива воля
До згину його привела.

Ось так у житті і між нами буває –
Зробив необдуманий крок,
А потім сумління всю душу терзає –
Навік непоправний урок.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Проходить час, а зерна не посіяні…

Проходить час, а зерна не посіяні
Такі вагомі у душі ношу,
Як світла доля, мрією омріяні,
Та в віршах все чомусь не опишу.

І жду з таємним трепетом-надією,
Коли прозріють паростки малі,

А рій думок заколоситься нивою,
Як щедрий лан священної землі.

А час летить, а я все відшліфовую,
Щоб сяяли, як росяні разки,
Щоб піднеслися долею високою
Й лягли на стіл віршовані рядки.

Хотілося б, щоб все оте омріяне,
Зголублене, злеліяне в душі,
Промите потом, думкою провіяне –
Перлинкою розкрилося в вірші.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Снігова завія, напрочуд густа…

Снігова завія, напрочуд густа,
Обвіває вії, обгорта вуста,
Тане і повільно по щоках сповза,
Незалежна, вільна, чиста, мов сльоза.

Хочеться всосати її чистоту
І запам’ятати істину просту:

Справедливо й чесно все життя пройти,
Чистоту стерильну в серці пронести.

І не сором людям глянути в лице,
Де б ти не знаходивсь – пам’ятай про це.
У щоденних буднях свято бережи, –
Непорочність серця, чистоту душі.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Туман над лугом проплива…

Туман над лугом проплива,
Волочить пасма білі,
Як у кульбаби голова,
Як взимку заметілі.
І оживають береги
За далиною далі,
І світ вже бачиться другий:
Без горя і печалі.

І туга, що обволокла
Разючі душу й серце,
З туманом в простір попливла
За обріїв озерця.
І диха спокоєм земля,
Зникають білі плями,
Парує ялова рілля –
Туман побрів полями.
Квітує зелень лугова
Від краю ф до краю,
Усе довкола ожива
В весняному розмаї.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Білими пелюстками заіскрився сніг…

Білими пелюстками заіскрився сніг,
Ватяними згустками на подвір’я ліг.
Сад, мов диво-музика, аж тамує біль
Ця ніким не тронута біла заметіль.

Стишу крок, замріяно в казку задивлюсь,

В білий пух, розвіяний, думкою втоплюсь,
Захлинусь побаченим, з місця не ступну,
Мріями збагачений, в заметіль пірну.

Захмелію казкою зимної пори,
Вірами, надіями ріки розцвіли,
Віхола-метелиця стан мій обійма,
Сніг в замети стелиться – зимонька-зима.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А дощ шумить…

А дощ шумить густий, краплистий – злива.
І я, немовби вершник на коні,
Лечу до тебе збуджена й щаслива.
Під градом крапель хороше мені.

Аж ось і ти! Я спраглими губами

Спиваю жар твоїх солодких губ,
Моє лице лоскоче до нестями
Твій непокірній вигорілий чуб.

А дощ шумить, і блискавки до болю
Пронизують пухову товщу хмар.
Та байдуже! Я в захваті з тобою
Хмелію, в’яну від незнаних чар.

Проснулася, і все видіння зникло,
Розвіялось, розтануло, мов сніг,
І як же було боляче і прикро,
Що все це відбувалося вві сні…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Зупинись, не втікай, поговоримо мить…

Зупинись, не втікай, поговоримо мить,
Я на це сподіваюся дуже.
Від журби я хворію – так серце болить,
Бо до тебе воно не байдуже.

Прислухатися вмій і мене зрозумій.

Душу й серце хай сумнів не точить.
Від гарячих долонь не холонь, не холонь –
Розквітай, як троянди бутончик.

Я тебе всім єством до краплини зіп’ю,
Обійму, пригорну, розцілую.
Не пущу, не віддам, бо навік загублю
І себе вже нічим не врятую.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua