Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Село моє

Клен затужив, вколисаний вітрами…

Клен затужив, вколисаний вітрами,
На вишнях лист від горя закипів.
Останнє літо відпливло для мами,
Останній день для мами відгорів.

І ось… нема… Погасла, наче зірка,

Зів’яла, мов стебельце лободи.
І грядка в бур’янах без неї згіркла,
І смак природний втратили плоди.

І якось враз все смутком налилося,
І в щемоні будинок занімів.
Лиш чути тужний стогін стоголосий,
Та скорбний плач розгублених синів.

В тяжкі роки вона дітей ростила,
В полоні горя, голоду, нужди,
Недосипала, поралась-трудилась –
І ось… Пішла, навічно, назавжди…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Молитва за Україну

Прихилюсь до поля з золотим колоссям,
Прошепчу молитву, знану з давнини:
Від стихій помилуй, – тебе люди просять,
Від кривавих боєнь, Боже, борони!

Дай здоров’я й силу, і достаток в хаті,

Щоб була щаслива рідна сторона,
Щоб канули чвари, а в руках дзвеніли
Кришталевим дзвоном келихи вина!

Щоб хилилась долу гронами калина,
Щоб завжди буяла чарівна краса,
Щоб лилася рідна мова України
Джерелом потужним, чистим, як сльоза!

Чим нас подивує це тисячоліття?!
Відведи стихії, нас не накажи.
Хай забудуть люди жахи-лихоліття –
Просимо уклінно, Боже, поможи!

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Війна

Доля орана, переорана,
Зморшки-борозни на лиці.
Щастям збіднена, горем зморена,
Від осколків – одні рубці.

З смерті вирватись поталанило,
Спогад траурний, геть гіркий.

Все калічило, било, ранило –
Пережовано дні, роки…

Доля мічена, покалічена,
А виною всьому вона –
Тричі проклята, в смерть приречена,
Душогубка людей – війна.

Доля орана, переорана…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ти мені сказала…

Розбрелись юрбою верби над рікою,
Задивились сумно в дзеркало води.
Я стою з тобою, та нема покою:
Ти мені сказала: «Більше не ходи».

Мовлених три слова все в душі зім’яли,

Може, нас на щастя доля розвела.
Почуття до тебе назавжди зів’яли,
І чортополохом стежка заросла.

Чому ж ти на мене знову поглядаєш,
Називаєш ніжно, як колись, ім’я?
Я людина слова, ти це добре знаєш,
В мене є дружина, в мене є сім’я.

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua