Поезія України

Сучасна українська поезія


Категорія: Вірші Володимира Біньковського

посв’ята Скрябіну – Володимир Біньковський

ваші роти прикриті страхами,
ви вільні, та чомусь залежні,
ви риєте собі ями, сліпими очами,
просніться люди, Скрябіна немає,
загинула гідність відома,
а ви свідомо не озираєтесь,

ви гадите свою свідомість,
ви як сволота не чиста,
і за куп’юри готові убивати,
зосталися не виліковні стрждання,
зосталися, як шрами на тілі,
ви споминайте цього героя,
він старався про нас подбати.

© Володимир Біньковський

Розбите сердце – Володимир Біньковський

Розбите сердце

в мовчанні розбите сердце,
мов так, ніби від осколочної гранати,
і думки в голові розриваються від мін,
невірні шаги, аж ноги підвертаються,
—напиваюся тобою,

—напиваюся, та не каюсь,
шкода мила, що ти диму не вживаєш,
я без тебе задихаюсь.

© Володимир Біньковський

Батькові від Сина – Володимир Біньковський

мені дуже сильно музика подобається,
мені батько встидно лиш одно,
що не оправдовую твоє очікування,
пробач мене за мої зміни,
пробач за те, що роблю щось не так,
я батько тихо молюсь за твоє здоров’я,

без тебе, у цьому житті ніяк,
у мене є не багато друзів,
а ти єдиний рідний,
ти батько на завжди.

© Володимир Біньковський

Опис – Володимир Біньковський

а можна,
а можна так,
щоб тебе не питати,
взяти, і описати,
як про якусь не вгамовну тривогу,

коли буде пізна пора,
спалким кроком, завітаю у гості я,
ти не підозриш нічого,

то всього лиш слова,

і догоратимуть думки,
як попіл у кострі,
тріскучим шопотом,
опече тіло до душі,

я бачу твої фотографії,
у тебе брови як вуста,
мов пелюстки квітучі,
та я бачив їх, лиш раз у житті,
знаєш юна, ти на весну схожа,
де бурхливо дощ іде,
та цвітом пахне все,
де з далеких даль,
ще птиці прилітають,
а я можливо колись приїду,

вибач мене мила,
якби вмів, то намалював тебе,
та я лиш зумів описати.

© Володимир Біньковський