Час для роздумів – Natalia Pryhidko

Буває так, що в один час втрачаємо
Те цінне, що було завжди для нас,
Помилки ті самі часто повторюємо,
Хоча й стверджували: для них був інший час.

І знову собі нібито обіцяємо
Забути, закреслити ввесь негатив.
Отак живемо навіть і не знаємо
Скільки по стежці цій зможемо йти.

Бувають миті: щось та й ніби розцвітає
У нас, і інші помічати це стають,
Немов магнітом до себе притягаємо,
Й не шукаємо причини на журбу.

Тепер всього здається нам доволі,
Ціна життя дорожча від речей,
Покірно голову схиливши, просимо в Бога долі
І ще багато днів, і разом з тим ночей.

Не час зараз для спогадів образливих
І вірно те, що пережили в самоті.
Ти ж лиш чекай, – не буде все однаково,
Ще сонечко всміхнеться на твоїй путі.

І буде райдуга як дощик перестане,
І заспокоїться уся твоя душа.
Де темрява була, – ясніше зовсім стане,
А там де холод, – промінь безкінечного тепла.

Лиш не забудь чого тебе навчив
Той час, що був для роздумів тоді
Новий вогонь надії запалив
Й подарував шлях новий твоїй душі.

Один коментар для “Час для роздумів – Natalia Pryhidko

  1. Я часто питав себе: «Що таке час взагалі?». Матеріально його не існує, але він здатен на що завгодно: він, тобто час, може розлучити людей, подарувати життя, розбити серце та вилікувати душу. Один день не можна прожити двічі. Я вважаю, що найприємніше марнування часу – це проведення його з користю для себе й інших. Це – мій особистий принцип, котрий, я гадаю, не зміниться.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)