Десь небо засіяло… – Козак Анастасія

Останнє тепло закрутило спіралі
Іскри попелу видно в імлі.
Природи поважні ці королі,
Вельможі, яких не знайти
Розклали всі свої скарби на столі
Й послали на вітрові каруселі
З пелюсток листи.

Заіскрилося небо –
розгнівались вищі царі.
Блискавиця, як дівчина обережна,
Проте від грому залежна.
Спустилась на поле,
недалеко черешня.
І сила її безмежна,
Лиш земним князям приналежна.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)