М О Ї Д У М И
Ой , сиджу у батьковій хаті,
Ой , сиджу та й плачу.
Де ж знайти мені жінку,
Не таку ж ледачу.
Де ж знайти – і сам не знаю,
Де ж ти є – де ходиш.
Може , свого уже милого,
В своє поле водиш.
Як у сні тебе побачу,
Та ще більш полюблю.
І тебе не ледачу,
Уже знов голублю.
Ой і підуть у нас дітки,
Як тії грибочки.
Зацвітуть , як тії квіточки,
Зазеленіють листочки.
Хай цвітуть й не опадають,
І держаться роду.
Де ж ходить тая їхня доля,
Де шукає броду?
Ой , сиджу і вже не плачу,
У нашій тій хатині.
Мою милу не ледачу,
Параскою звати.
Вже й внучат діждались,
У своїй стодолі.
Ми від них не відцурались,
Їм бажаєм долі.
Щоб вони були щасливі,
Хай їм посміхнеться доля.
Щоб знайшли своє те щастя,
Та й не знали горя!
21 лютого2009р.