МІЙ ЗАПОВІТ – ПРОСТІТЬ МЕНЕ, ДІТИ.
Що робити , уже я не знаю,
Піду у інший світ від вас.
Бо жить так сил уже не маю,
І біль в душі моїй погас!
Чи єсть та правда в нас на світі,
Чи будем жить ми у брехні.
Простіть мене , мої ж ви діти,
Терпіть цю біль не сила вже мені.
Ви простіть , що не все зміг зробити,
Так хотілось зробити в наш час.
Бажаю щастя вам , дітей любити,
Так , як я любив колись вас.
Я не хочу , щоб мене ви жаліли,
Я простий , а не якийсь там святий.
І на сирій моїй могилі,
Не ставте хрест той золотий.
І не робіть на могилі оградку,
Я не хочу у клітці лежать.
Поставте дубовий на згадку,
Вічним сном я під ним буду спать.
Коли хтось вже не в змозі пройти,
Щоб розповісти мені правду ту голу.
Тому матінку вашу я прошу берегти,
Ту голубку мою білочолу…
5жовтня2008р.