Поезія України

Сучасна українська поезія


Левко Бідний – МІЙ ЗАПОВІТ – ПРОСТІТЬ МЕНЕ, ДІТИ.

МІЙ ЗАПОВІТ – ПРОСТІТЬ МЕНЕ, ДІТИ.

Що робити , уже я не знаю,
Піду у інший світ від вас.
Бо жить так сил уже не маю,
І біль в душі моїй погас!

Чи єсть та правда в нас на світі,

Чи будем жить ми у брехні.
Простіть мене , мої ж ви діти,
Терпіть цю біль не сила вже мені.

Ви простіть , що не все зміг зробити,
Так хотілось зробити в наш час.
Бажаю щастя вам , дітей любити,
Так , як я любив колись вас.

Я не хочу , щоб мене ви жаліли,
Я простий , а не якийсь там святий.
І на сирій моїй могилі,
Не ставте хрест той золотий.

І не робіть на могилі оградку,
Я не хочу у клітці лежать.
Поставте дубовий на згадку,
Вічним сном я під ним буду спать.

Коли хтось вже не в змозі пройти,
Щоб розповісти мені правду ту голу.
Тому матінку вашу я прошу берегти,
Ту голубку мою білочолу…
5жовтня2008р.

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>