МОЮ КОРЮКІВКУ СПАЛИЛИ.
(В пам’ять про Корюківську трагедію)
Мою Корюківку спалили,
Їх катували уночі.
Весь люд живцем вони палили,
Фашисти , звірі – палачі.
Жінки кричали , голосили,
Дітей тулили до грудей.
Підмоги в Бога всі просили,
І Бог прийшов в серця людей.
Це , як Хотинь, та тільки більше горе,
На Україні в час війни було.
Райцентр палав і крові море,
Сім тисяч їх тут полягло.
Мою Корюківку спалили,
Непереможний , партизанський край.
Сім тисяч душ невинних тут згубили,
Із вогню і диму , вони пішли у рай.
Вже не багато в нас лишилось свідків,
Після страшної війни у ті роки.
А у центрі біля обелісків,
Ростуть тут квіти , вічні і живі.
І вже прощення в нас просили,
Та чи ми зможем їх простить.
Сім тисяч душ , невинних загубили,
Ці душі вічно з нами будуть жить.
Та не простить їх і мати – Україна,
Злочинні дії фашистів – палачів.
Стоїть в скорботі , біля кожної хатини,
І вічно оплакує своїх дочок та синів!
5січня2009р.