Левко Бідний – НЕ ХОДИ ДАЛЕКО ВІД ХАТИНИ

НЕ ХОДИ ДАЛЕКО ВІД ХАТИНИ

На лузі вітер свище,
Темні хмари низенько вісять.
А блискавка як блисне , а грім як трісне,
Тільки тріски із верби летять.

А дощ , як з відра , все періще,
Куди дитину маленьку свою заховать.
Перевернула човен і під днище,
Тут ми зможем його переждать.

Та коли він все ж перестане,
До хатини своєї я вже не дійду.
Дуже швидко ніч темна настане,
Тож негоду я цю під човном проведу.

Під човном я на сіні вмостилась,
І дитині я ціцьку дала.
Дитинка пригорнулась , наїлась , зігрілась,
І до ранку спокійно спала.

А на ранок вже й сонце світило,
Чути було людські голоси.
А дитятко моє все голівкою крутило,
Я притисла дитя і шептала ще спи.

Раптом човен піднявся над нами,
Чоловік прошепотів: «Ну нарешті знайшли».
Тож не йдіть ви далеко від хати,
Із малими грудними дітьми.

Чоловік взяв дитинку на руки,
Пригорнув він до серця свого.
Він за ніч пережив страшні муки,
І він радий , що йому повезло.
1грудня2008р.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)