Поезія України

Сучасна українська поезія


Левко Бідний – П’ЯНИЦЯ.

П’ЯНИЦЯ.

П’яниця , яке страшне це слово,
Хто не жив з п’яницею , хіба він може знать.
Що п’яниця може цілодобово
В корчмі всі гроші пропивать.

Але п’яниця чийсь же син,

У нього є і батько , й мати.
В дитинстві лазив через тин,
Хто знав , що буде випивати.

І він все п’є , неначе кінь,
Все мало йому, мало.
Не раз казали: сину, кинь,
Його це п’янство так дістало.

Чи помутнівся в нього розум,
Чи він і зовсім вже здурів.
Зберемо сімейний свій же кворум,
У батька чуб вже посивів.

То , що ж ти робиш , вражий сину,
І чи ти довго , будеш іще пить.
Ти полюбив горілку , а не жінку і дитину,
І як нам далі, тепер жить?

Болить душа і серце в нас ридає,
Надія наша зовсім помира.
А він все п’є , із хати пропиває,
Для нас він вмер , його нема.

Але ж його старенька рідна мати,
Все бога просить зупинить його.
Не знає вже , які слова й казати,
Нащо ж на світ пустила сина я свого!?
7вересня2008р.
………………………………….
Та я живу , оцім живу,
Я ручкою оце пишу,
Папір я перевожу,
Але писать , поки ще можу,
То я не вмер , іще живу.
…………………………………
Коли я спать лягаю,
То не боюсь , як засинаю.
На ранок може не проснусь,
Тебе я , смерть , вже не боюсь.
9вересня2008р.

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>