Поезія України

Сучасна українська поезія


Левко Бідний – ПРО МАРІЙКУ ТА ПРО ГРИЦЯ

ПРО МАРІЙКУ ТА ПРО ГРИЦЯ

Ой , ми потом умивались,
І ранковою росою.
Удвох тоді кохались ,
З гострою косою.

Косив парубок лугом,
Тую травицю.
Та побивсь із другом,

За одну дівицю.

Білу кралю білобрису,
Сумував за нею.
Не ходи за мною Грицю,
А їдь за водою.

Скинь свій смуток за водою,
Хай тече по річці.
Покажись переді мною,
Ти своїй Марічці.

Ой , Марічка – чорні брови,
Утекла із хати.
А в ночі по тій діброві
Її шукає мати.

Ой , шукає та голосить,
Кличе, озовися.
Умилася сльозою, просить,
Бачить , стоїть біля Гриця.

А вона так задивилась,
За тими зірками.
Видно, закохалась,
Що й не чула мами.

Ой мамо , моя мати,
Чому ж ти голосиш?
Підемо вже до хати ,
Бо ти мене просиш.

Повернулася до Гриця:
Не сумуй за мною.
Усміхнулась , як та кіця,
І то Бог з тобою.

Нічка темна , нічка темна,
Так швидко минула,
Тільки впала на подушку,
Вона і заснула.

Може Бога хто згадає,
Прийде подивитись.
Як Марійка засинає,
Щоб слізьми умитись.

І у сні вона під ранок,
Спинить біль і ту сльозу.
Швидше сонце сядь за ганок,
То до Гриця знов піду!
21 лютого2009р.

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>