ЩО ЛИШИВ Я ПІСЛЯ СЕБЕ.
Дуже шкода , що помираю,
Хотілось трохи ще по жить.
Життя прожить, звісно, знаю,
Не просто по полю , проходить.
За одним я дуже вже шкодую,
Що тебе я зовсім не беріг.
На старість щастя не збудую,
Бо я покину твій поріг.
Чи ти простиш , цього не знаю,
Та й чи можливо все простить.
Бува про все я , як згадаю,
То краще б себе вже убить.
Але ж не все було погано,
Були й щасливі в нас роки.
Якби ще раз життя нам було дано,
Його б щасливо , прожили б ми тоді.
Я вів себе би по другому,
І на руках би міг носить.
Тебе не віддав би тоді нікому,
І краще б міг з тобою жить.
Життя пройшло , так швидко пролетіло,
Немовби зірка , що падала вночі.
Затихло все , немовби й не шуміло,
То більш за мною , ніколи не кричи.
Те , що лишив я після себе,
Чи хто згадає ще колись мене.
Чи прийде хто , колись до мене?
Чи моя могила травою зовсім заросте!
10січня2009р.