Ліс голубіє твоїми очима,
Я тебе проліском звала колись…
Тануть літа за моїми плечима,
Ти ж бо на іншу уже задививсь.
Ти дарував мені зоряні ночі,
А на душі було світло, як вдень.
Хто ж зруйнував наше щастя-місточок?
Не запитаєш про це у людей.
Терном колючим укрилась доріжка,
Де ми з тобою зустрілись колись.
Знов, як раніше, виходжу до річки,
Знов мені спогад про тебе болить.
…Ліс голубіє твоїми очима,
Вогник надії не гасне в мені:
Вірю, що в дім мій ти двері відчиниш,
Смуток розтане, мов сніг навесні.
17.07.1987
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua