Мариля

«Сентиментальна панночка пуста!
На графа проміняла вейделота!»
Поета друзі говорили потай,
Замкнувши при поетові уста.

Але була це дружня сліпота:
На все життя маленька та істота
Печать поклала. Радість і скорбота
В його піснях – це прошва золота,

Навік прошита голкою Марилі,
Її відбиток в німановій хвилі,
Що із сонета у віки ввійшов.

Тому клонюся густолистим липам,
Де запалала гострим смолоскипом
На цілий світ поетова любов.

Автор: Максим Рильский; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)