Поезія України

Сучасна українська поезія


Ми – із двадцятого

Я не думаю про смерть. Я така оптимістична.
Каблучки б мені дзвінкіші та дорогу гомінкіш;
Трошки віри і зухвальства, трошки – краплю – артистизму;
Мірку чорної роботи, щоб родився гарним вірш.

Друзів треба ще мені – для сльози, і для поради,
І для пісні голосної, що зимує край вікна.
Треба ночі грозової, треба сміху, треба рани.
Треба поля, сонця, вітру… рук надійних і зерна.

Треба казки про братів і терпкого євшан-зілля.
Треба вогнища нічного край сибірської ріки.
І гагарінської траси, і звитяжності Трипілля,
І могил прадавніх скіфських, не віднайдених ніким.

Автор: Наталка Поклад; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>