Муравський шлях, широке дике поле,
Безмежний простір полином пропах.
З козацьким військом на сторожі волі
Іван Мазепа з люлькою в зубах.
Гарцює кінь під ним і копитами
Викрешує землі прадавній пил.
Тужить наш край за дочками й синами,
До їх могил схиляється ковил.
— Відпочивати будем коло маку, –
Сказав підлеглим ватажок-чумак.
І до цих пір під знаком зодіаку
Поселення це зветься Коломак.
Літа летять та пам’ять не загине
В серцях людей, що в цім краю живуть,
Гордиться ними вся Коломаччина –
Такі в житті ніде не підведуть.
Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua