говоріть даже тоді,
коли треба мовчати,
ми спричиняємо боляче,
та це вже досить звично,
давайте будемо щасливими,
наша байдужість безцінна,
та ми всеодно її продамо,
ми сміємося мов діти,
хоть i не давно ними були,
і не звачаючи на те,
що уже дорослі,
ми для батьків,
залишаємось дітьми.
© Володимир Біньковський