Поезія України

Сучасна українська поезія


Твого погляду блакить…

Твого погляду блакить
Мене вабить і манить.
За тобою, моя мила,
Моє серденько болить.
Погляд твій я скрізь шукаю,
Вранці, ввечері ловлю,
Я тебе завжди чекаю
І завжди, завжди люблю.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Де кохання там і сонце…

Де кохання там і сонце,
А в брехні пітьма завжди.
В дружбі завжди є віконце,
Як живий ковток води.
В шлюбі завжди хмарно й сиро,
Навіть ліжкові без миру.
Всі важкі й сурові дні,

Наче милі на війні.
Лише там, де серце сяє,
Де живе в серцях любов,
Там душа, як скрипка грає
І хвилює серця кров.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Люблю я свою родину…

Люблю я свою родину
І неньку мою Україну.
Люблю я степів простори,
І море люблю, і гори.
Люблю я людей і мову,
Прекрасну, як світ, чудову.
Люблю я пісні веселі
І пахощі хліба в оселі.

Люблю я чудові квіти,
Люблю, як сміються діти.
Люблю я свою родину
І неньку, мою Україну.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Люблю

Я тобі телефоную,
І кажу тобі, люблю,
Ні, кохана, не ревную,
Тільки подих твій ловлю.
Кожне слово, кожну фразу
В своїм серці бережу
І спілкуючись щоразу,
За тобою я тужу.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Путь к свободе

Народ наш триста с лишним лет Сидел смиренно на вокзале, Все ждал, вот принесут билет, Поедем мы туда, где нет, Нет рабства, боли и печали.

Нет, иногда мы подходили До кассы требовать билет, Нам неизменно говорили: К свободе поезд отменили, И потому билетов нет.

Но вот нам дан зеленый свет, И мы от радости кричали, Что прошлого не будет, нет, Гореть не будет красный свет, А боги головой качали.

Мы сесть в тот поезд так спешили, (а вдруг на всех не хватит мест), Что на вокзале позабыли, Все что имели и любили, А многие нательный крест.

И вот мы едем, спим, едим, А остановки нет и нет, Мы думали, что победим, Если погасим красный свет – Выходит нет.

Нам бы пора остановиться, Нам рукава бы засучить, Своим трудом всего добиться, Но мы привыкли лишь молиться – У Бога счастия просить.

А поезд мчится все быстрей, А повороты круче, круче, На тормоза б нажать скорей, Но машинисты всех глупей – Его паденье неминуче.

Но кто-то дал сигнал тревоги, И, не скрывая интереса, С небес на нас смотрели боги, Как мы ломая руки, ноги, Все прыгали с того экспресса.

Проснешься ты в поту холодном И тихо спросишь: «Боже, Боже, Ты нас в тридцать втором голодном, Ты нас в Чернобыле ничтожил, И вот теперь скажи, за что же?»

А может сами виноваты, Что редко обнажали зубы, Что выходцы из крайней хаты, Умом лишь задним мы богаты, И всем мы подставляли губы.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Вітер холодний розгнівано дмуха…

Вітер холодний розгнівано дмуха,
Поміж дворами реве завірюха.
В полі стежинки, шляхи замітає,
В лісі галявини снігом латає.
Сиплються з неба сніжинки сріблясті,
Так любо серцю це диво пухнасте.

Сніг укриває ялинки маленькі,
Щоб було тепло їм і затишненько.
День коротенький і довгая нічка,
Тенькає сумно голодна синичка:
Де б поживитись? Та марно шукає…
Місця тепленького й їжі немає.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Кохані жіночки, шановні…

Кохані жіночки, шановні,
Краса зовсім не в тім, що зовні.
Вона ховається в тиші,
Краса, міркую я, це стан душі.
Це склад думок прозорий, чистий,
Як погляд ясний, променистий.

Коли не крає серце смута,
І з язика не капає отрута.
А те, що зовні, то міраж, омана,
Яка проходить дуже рано.
Красивий одяг і взуття,
Це швидкоплинне поняття.
Придумав нам лукавий моду,
А сам мерщій пірнув у воду.
Кохані жіночки, шановні,
Краса, як бачите, не те, що бачимо ми зовні.
Ось так, з повагою до вас, ваш ГАК.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Голодомор

(Попробуйте петь на известную мелодию Мирослава Скорика)

Год тридцать второй помнить буду, Дней своих конца не забуду, Снится мне весь час:

Сгорбясь, мать сидит на порожке, В доме нет съестного ни крошки, Сын умрет сейчас.

Мать обнимет сына за плечи, Тихо-тихо скажет: «До встречи», А слеза течет:

Похоронит крошку сыночка, Там, где похоронена дочка, И сама умрет.

Не дымят в селе больше печки, Гаснут поминальные свечки, Здесь прошелся мор:

Господи, прими жертв невинных, Боже, накажи всех повинных, За голодомор.

Может кто ушел суицидом, Только мор тот был геноцидом Для крестьянских масс:

Повести печальней нет в свете Той, где мрут от голода дети, Уверяю вас.

Так зажгите свечи на окнах, Встаньте в память их в позах скорбных, Призываю вас.

Помнить до могилы что было, Чтобы совесть вас не корила, Умоляю вас.

Чтобы хлеб всегда был на блюде, Не теряйте бдительность, люди, За-кли-на-ю вас.

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

МОЛИТВА ГОСПОДУ ЗА УКРАЇНУ

Помолімось, браття, разом,
Щоб бути і з хлібом, і з газом.
І щоб назавжди і віднині
Були ми в єдиній родині.
Щоб наша українська хата,
Щаслива була і багата.
Так, щоб батьки і діти

Могли би життю радіти.
Любить людей, як матір сина,
Живи щасливо, Україно!

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Прийшов мій час відпочивати…

Прийшов мій час відпочивати,
Пройшли швиденько дні мої,
Тепер я стану викладати –
Але не в школі, уві сні.
І буде що тепер не знаю,
Як стану жити на землі,
Куди подіну думок зграю,

Всі ті знання, що в голові?
Кому віддам свої уміння?
Кому світитиме проміння
Тих знань,що накопичив я?

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа