Поезія України

Сучасна українська поезія


Левко Бідний – ЗВІРЯТАМ ВЕСЕЛО БУЛО.

ЗВІРЯТАМ ВЕСЕЛО БУЛО.

(Присвячую внучці Ірі)

Бурсучок малий у лісі,
Виглядає із нори.
А в дуплі малі куниці,
Знов не спали у ночі.

Їжачок пробіг не швидко,
Видно , щось він не забрав.

А зайчатко дуже прудко
Мимо кущиків стрибав.

Дві сороки білобокі,
Скрекотіли на сосні.
А лисички-дві сестрички,
Знов гребуться у землі.

Там і вовк пробіг так близько,
Поглядав він на село.
Всім звірятам , всім малятам,
В лісі весело було.

Все в ночі це відбувалось,
Вже і ранок враз настав.
А ведмедик у берлозі,
Усміхнувшись , засинав.
28жовтня2008р.

Левко Бідний – МАРІЙКА , БІЛОЧКИ ТА БІЛІ ГРИБИ.

МАРІЙКА , БІЛОЧКИ ТА БІЛІ ГРИБИ.

(Присвячую внучці Марії)

Марійка у ліс по грибочки пішла,
Там білочка Марійку у лісі ждала.
Давай покажу , де грибочки ростуть,
Стрибають всі білочки і Марійку ведуть.

Ось тут на полянці є білі гриби,
Великі , красиві й такі чепурні.
Дивись у травичці вони там стоять,
І Марійка швиденько давай їх збирать.

Вже кошик повненький набрала грибів,
Подякувала білочкам Марійка усім.
І кошик швиденько у руки взяла,
Марійка з грибами до баби пішла.

Швиденько , дідусю , чистить вставай,
Бабусю , грибочки нам закривай.
І радісно той кошик показала усім,
Я з мамою й татом грибочки поїм.
27жовтня2008р.

Левко Бідний – ЯК ЗИМУ ПЕРЕЖИТЬ.

ЯК ЗИМУ ПЕРЕЖИТЬ.

Прийшла зима , похолодніло,
Холодний вітер свище , завива.
І на землі все побіліло,
Все снігом , снігом покрива.

А він все йде , той сніг лапатий,
Вже не проїхать , не пройти.

У берлозі спить той косолапий,
Він буде спать , аж до весни.

Йому то що , він у берлозі,
А як синиці тій прожить.
Вже скаче знову по дорозі,
То над віконцем пролетить.

В саду своїм , там дітки нав’язали,
Шматочки сала на гілки.
Синиці з вдячністю клювали
І зграї горобців та краснопузі снігурі.

Мороз потріскував ще трохи,
А сонце , вже світило на весну.
Маленькі краплі вже капали зі стріхи,
Та й шум пташиний вже чути у саду.

Іде весна , і пташки вже співають,
Радіють , що зиму пережили.
Синички у віконце заглядають,
Це за порятунок нам дякують вони.
26-27жовтня2008р.

Левко Бідний – СЛІПИМ Я ПОВЕРНУВСЬ ДОДОМУ.

СЛІПИМ Я ПОВЕРНУВСЬ ДОДОМУ.

Я вже не бачу , я сліпий,
Не бачу сонця , неба голубого.
Веде додому поводир мене малий,
Чи ще стоїть хатина та убога?

А біля хати вигляда ,

Моя старенька , рідна мати.
Вдивляється , біжить з очей сльоза,
Обняла , ридаючи , мене і повела до хати.

Убога хата та стояла,
Своє дитинство тут провів.
У мами вишня розцвітала,
Я чув тоді пташиний спів.

В саду не бачив цвіт калини,
Уже не бачив , як яблуня цвіте.
Як біля нашої хатини,
За обрій сонце знов зайде.

Цього усього я не бачив,
Бо я давно уже осліп.
А тільки серцем , своїм плачу,
Переступаю ледь поріг.

Я чув в саду , який цвіте,
Бджолиний гул і запах цвіту.
Тяжка ж ця доля у мене,
Ходить сліпим по світу.

Все рідне тут , і мама , й сад,
Вода смачна з криниці.
І добрий мамин виноград,
На осінь буде звисати , з-під черепиці.

В дорозі все життя провів,
Аби ж хто знав , як то сліпому.
І знов почув пташиний спів,
Нарешті я повернувсь додому…
25жовтня2008р.

Левко Бідний – ЖУРАВЛІ , ПОВЕРНІТЬСЯ , БО ВАС Я ЧЕКАЮ

ЖУРАВЛІ , ПОВЕРНІТЬСЯ , БО ВАС Я ЧЕКАЮ

Журавлі все літають у нас за вікном,
Курличуть , удвох все курличуть.
Видно , сподобалось місце обом,
Бо й решту сюди вони кличуть.

За декілька днів збудували гніздо,
Велике , наскубли і пір’я.
Господар такий радий , бо це ж на добро,
Так каже народне прислів’я.

І високо в небо злетіли вони,
Так , високо , що ледь я їх бачу.
Там , видно , в любові клялися собі,
Журавлі , журавлі я їх кличу.

Журавлиха в гнізді сидить всі ці дні,
Журавель носить їжу і воду.
Не залишають гнізда ні вдень ні вночі,
Чекають продовження роду.

Вже не тільки старі , а й молоді журавлі,
Піднялися у небі за хмару.
І курличуть у небі , і кричать журавлі,
Між собою шукають там пару.

І Осінь прийде , відлетять журавлі,
В журбі тяжкій , не знаючи долі.
Що чекає на вас , ви мої журавлі,
Опускаю я руки поволі.

Поверніться до нас навесні журавлі,
Із далекого теплого краю.
Поверніться до нас , ви мої журавлі,
Бо я вас з нетерпінням чекаю!
16жовтня2008р.

Левко Бідний – МОЯ ОСІНЬ.

МОЯ ОСІНЬ.

Осінь невпинно іде вже до нас,
Осінь , яка ти красива до болю.
Дарувати красу прийшов, видно час,
Я милуюсь , милуюсь тобою.

Осіння пора прийшла так давно,

Листя жовте шурчить під ногами.
Із палати лікарні знов дивлюсь у вікно,
Пожовтіли листочки літають над вами.

Дерева самотні лишились одні,
Похмурі. Листочки з дерев опадають.
Прийде час і дерева оживуть навесні,
А в цю пору неначе дрімають.

Осінь , вже пролетіли над селом журавлі,
І летять в небі дикі пернаті.
Вони повернуться знову до нас навесні,
І на озерах за селом будуть знов літати.

Трава вже зовсім пожовтіла,
І Осінь швидко вже пройде.
І як би Осінь не хотіла,
Зима на зміну їй іде.

Вже сонце не світить і дощ ще не йде,
Листя жовте шурчить під ногами.
Видно , скоро й зима незабаром прийде,
І покриє все , що на землі , білими снігами.
14жовтня2008р.

Левко Бідний – ПЛАЧУТЬ ІВИ НАД ВОДОЮ.

ПЛАЧУТЬ ІВИ НАД ВОДОЮ.

Плачуть іви над водою,
Тихо листя вже шумить.
Ми зустрічались там з тобою,
В любові вірній ми клялись.

На зустріч йшов з тобою,
Боявся втратити тебе.

Отам у івах над водою,
Сказала ти: візьми мене.

Візьми моє серце навіки,
І віддай своє назавжди.
Та подаруй мені всі квіти,
Сказала ти мені тоді.

Не плачуть іви над водою,
А плаче серденько моє.
Ми розлучилися з тобою,
Та сил нема , забудь усе.

Ми розлучилися з тобою,
Багато часу вже пройшло.
Не плачуть іви над водою,
І місце те вже заросло.

Зустрілись невдовзі з тобою,
Згадали любов ми свою.
І знову плачуть іви над водою,
Обнявшись з тобою стою.

У тебе є син , а у мене дочка,
Зійшлись ми навіки з тобою.
І в нас народилась і наша донька,
Щасливо плачуть іви над водою.

З тобою щасливе життя прожили,
І тому бажаємо всім долі.
Дай Боже , щоб любов ви завжди берегли,
Тож майте на це силу волі.

Плаче іва над водою,
Тихо листя знов шумить.
Там зустрілись , наші діти з судьбою,
У дружбі вірній поклялись.
11жовтня2008р.

Левко Бідний – МІЙ ЗАПОВІТ – ПРОСТІТЬ МЕНЕ, ДІТИ.

МІЙ ЗАПОВІТ – ПРОСТІТЬ МЕНЕ, ДІТИ.

Що робити , уже я не знаю,
Піду у інший світ від вас.
Бо жить так сил уже не маю,
І біль в душі моїй погас!

Чи єсть та правда в нас на світі,

Чи будем жить ми у брехні.
Простіть мене , мої ж ви діти,
Терпіть цю біль не сила вже мені.

Ви простіть , що не все зміг зробити,
Так хотілось зробити в наш час.
Бажаю щастя вам , дітей любити,
Так , як я любив колись вас.

Я не хочу , щоб мене ви жаліли,
Я простий , а не якийсь там святий.
І на сирій моїй могилі,
Не ставте хрест той золотий.

І не робіть на могилі оградку,
Я не хочу у клітці лежать.
Поставте дубовий на згадку,
Вічним сном я під ним буду спать.

Коли хтось вже не в змозі пройти,
Щоб розповісти мені правду ту голу.
Тому матінку вашу я прошу берегти,
Ту голубку мою білочолу…
5жовтня2008р.

Левко Бідний – УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.

УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.

(На події , що відбуваються навколо Верховної Ради 6-го скликання)

Україно , оце твої діти,
Яким дарувала життя і квіти.
Колись грабувала тебе шляхта,

Тепер грабують власні діти.

Тягнуть всі , хто тільки може,
Хто сидить отам в верхах.
Тільки нам тягнуть негоже,
Бо живемо вже при панах.

Хто злодюга , а хто пан,
Хто має доляри , того звуть пахан.
А я маю лиш кармани й ті пусті,
Доведеться мені знову в наймити іти.

Тут не можна вже пройти,
В ліс піти , на річку, Ні!
Все порили , як кроти,
Охоронці такі злі.

Ой , проснись народ, не спи,
Скинь ярмо і не стогни.
Треба вила в руки брать,
Всіх із влади треба гнать.

Розтягнули всі заводи і морські порти,
І земельку нашу рідну , политу кров’ю , почали тягти.
І кричать: «Ми , демократи , за народ!»,
Коли ж Бог почне карати весь цей (зброд).

Як подивишся ту Раду,
Сміх і біль в душі.
Брешуть всі й сорочки рвуть ,
Знову на собі.

Хто кого перекричить , той і правий буде,
Тільки нам , простому люду , легше вже не буде.
Україно , кого ти народила і на світ пустила,
Щоби селянські наші діти по наймитах ходили.

Пожалітись й то нікому , та й кому до нас,
Ще не вмерла Україна , не помре за вас.
Президент іди вже з влади , час горшки збирати,
Ти набив їх так багато , буде що згадати.

Всі п’ять партій політичних проти виборів кричать,
То навіщо Україну у вир цих виборів кидать.
Знов , щоб вилізти на трон,
Український наш патрон.

Як розпустиш цю ти Раду,
Не простить народ цю зраду.
Ти повір простому люду і повір мені,
Що ж ти робиш із народом? Гріх ціна тобі!
5жовтня2008р.

Левко Бідний – МЕДСЕСТРА.

МЕДСЕСТРА.

(Присвячую усім медсестрам котрі мене лікували)

Хто лежав у лікарні ,той повинен знать,
Медсестра , яке чудове це слово.
Вона вчасно прийде , щоб уколи дать,

І слово медсестра звучить цілодобово.

Настала ніч , і всі вже хворі сплять,
А я лежу і від болю стогну.
Може, вам пігулки , снотворні дать?
Я приймаю їх і вже не стогну.

Багато вже ночей не сплю,
І вже не стогну , а ридаю.
Підійде медсестра , дасть укол , який, не знаю,
Але після нього , під ранок засинаю.

А раненько із утра , вже чути слово медсестра,
Заміряє температуру ,тиск , то рану перев’яже.
На аналіз візьме кров , це теж медсестра,
Підійде , усміхнеться , ласкаве слово скаже.

Я помирав не раз та лікарі і медсестра,
Мене витягували тричі з того світу.
До тями я приходив до утра ,
І завжди буду вдячний їм довіку.

Хочу низенько вклонитись , усім вам до землі,
І побажати миру , тепла і любові.
Медсестрам районної хірургії,
Та обласній лор і ортопедії

А ще обласній реанімації і ревматології,
Та й районній реанімації, та травматології.
Де ж мене тільки чорт не носив,
Видно, у Бога , щось не те попросив.

Хто не був у лікарні , дай вам Бог і не буть,
Медсестра , яке чарівне це слово.
Вона прийде завжди , щоб допомогу дать,
І знову слово медсестра , звучить цілодобово.
9вересня2008р.