Поезія України

Сучасна українська поезія


Левко Бідний – ЖУРАВЛІ , ПОВЕРНІТЬСЯ , БО ВАС Я ЧЕКАЮ

ЖУРАВЛІ , ПОВЕРНІТЬСЯ , БО ВАС Я ЧЕКАЮ

Журавлі все літають у нас за вікном,
Курличуть , удвох все курличуть.
Видно , сподобалось місце обом,
Бо й решту сюди вони кличуть.

За декілька днів збудували гніздо,
Велике , наскубли і пір’я.
Господар такий радий , бо це ж на добро,
Так каже народне прислів’я.

І високо в небо злетіли вони,
Так , високо , що ледь я їх бачу.
Там , видно , в любові клялися собі,
Журавлі , журавлі я їх кличу.

Журавлиха в гнізді сидить всі ці дні,
Журавель носить їжу і воду.
Не залишають гнізда ні вдень ні вночі,
Чекають продовження роду.

Вже не тільки старі , а й молоді журавлі,
Піднялися у небі за хмару.
І курличуть у небі , і кричать журавлі,
Між собою шукають там пару.

І Осінь прийде , відлетять журавлі,
В журбі тяжкій , не знаючи долі.
Що чекає на вас , ви мої журавлі,
Опускаю я руки поволі.

Поверніться до нас навесні журавлі,
Із далекого теплого краю.
Поверніться до нас , ви мої журавлі,
Бо я вас з нетерпінням чекаю!
16жовтня2008р.

Левко Бідний – МОЯ ОСІНЬ.

МОЯ ОСІНЬ.

Осінь невпинно іде вже до нас,
Осінь , яка ти красива до болю.
Дарувати красу прийшов, видно час,
Я милуюсь , милуюсь тобою.

Осіння пора прийшла так давно,

Листя жовте шурчить під ногами.
Із палати лікарні знов дивлюсь у вікно,
Пожовтіли листочки літають над вами.

Дерева самотні лишились одні,
Похмурі. Листочки з дерев опадають.
Прийде час і дерева оживуть навесні,
А в цю пору неначе дрімають.

Осінь , вже пролетіли над селом журавлі,
І летять в небі дикі пернаті.
Вони повернуться знову до нас навесні,
І на озерах за селом будуть знов літати.

Трава вже зовсім пожовтіла,
І Осінь швидко вже пройде.
І як би Осінь не хотіла,
Зима на зміну їй іде.

Вже сонце не світить і дощ ще не йде,
Листя жовте шурчить під ногами.
Видно , скоро й зима незабаром прийде,
І покриє все , що на землі , білими снігами.
14жовтня2008р.

Левко Бідний – ПЛАЧУТЬ ІВИ НАД ВОДОЮ.

ПЛАЧУТЬ ІВИ НАД ВОДОЮ.

Плачуть іви над водою,
Тихо листя вже шумить.
Ми зустрічались там з тобою,
В любові вірній ми клялись.

На зустріч йшов з тобою,
Боявся втратити тебе.

Отам у івах над водою,
Сказала ти: візьми мене.

Візьми моє серце навіки,
І віддай своє назавжди.
Та подаруй мені всі квіти,
Сказала ти мені тоді.

Не плачуть іви над водою,
А плаче серденько моє.
Ми розлучилися з тобою,
Та сил нема , забудь усе.

Ми розлучилися з тобою,
Багато часу вже пройшло.
Не плачуть іви над водою,
І місце те вже заросло.

Зустрілись невдовзі з тобою,
Згадали любов ми свою.
І знову плачуть іви над водою,
Обнявшись з тобою стою.

У тебе є син , а у мене дочка,
Зійшлись ми навіки з тобою.
І в нас народилась і наша донька,
Щасливо плачуть іви над водою.

З тобою щасливе життя прожили,
І тому бажаємо всім долі.
Дай Боже , щоб любов ви завжди берегли,
Тож майте на це силу волі.

Плаче іва над водою,
Тихо листя знов шумить.
Там зустрілись , наші діти з судьбою,
У дружбі вірній поклялись.
11жовтня2008р.

Левко Бідний – МІЙ ЗАПОВІТ – ПРОСТІТЬ МЕНЕ, ДІТИ.

МІЙ ЗАПОВІТ – ПРОСТІТЬ МЕНЕ, ДІТИ.

Що робити , уже я не знаю,
Піду у інший світ від вас.
Бо жить так сил уже не маю,
І біль в душі моїй погас!

Чи єсть та правда в нас на світі,

Чи будем жить ми у брехні.
Простіть мене , мої ж ви діти,
Терпіть цю біль не сила вже мені.

Ви простіть , що не все зміг зробити,
Так хотілось зробити в наш час.
Бажаю щастя вам , дітей любити,
Так , як я любив колись вас.

Я не хочу , щоб мене ви жаліли,
Я простий , а не якийсь там святий.
І на сирій моїй могилі,
Не ставте хрест той золотий.

І не робіть на могилі оградку,
Я не хочу у клітці лежать.
Поставте дубовий на згадку,
Вічним сном я під ним буду спать.

Коли хтось вже не в змозі пройти,
Щоб розповісти мені правду ту голу.
Тому матінку вашу я прошу берегти,
Ту голубку мою білочолу…
5жовтня2008р.

Левко Бідний – УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.

УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.

(На події , що відбуваються навколо Верховної Ради 6-го скликання)

Україно , оце твої діти,
Яким дарувала життя і квіти.
Колись грабувала тебе шляхта,

Тепер грабують власні діти.

Тягнуть всі , хто тільки може,
Хто сидить отам в верхах.
Тільки нам тягнуть негоже,
Бо живемо вже при панах.

Хто злодюга , а хто пан,
Хто має доляри , того звуть пахан.
А я маю лиш кармани й ті пусті,
Доведеться мені знову в наймити іти.

Тут не можна вже пройти,
В ліс піти , на річку, Ні!
Все порили , як кроти,
Охоронці такі злі.

Ой , проснись народ, не спи,
Скинь ярмо і не стогни.
Треба вила в руки брать,
Всіх із влади треба гнать.

Розтягнули всі заводи і морські порти,
І земельку нашу рідну , политу кров’ю , почали тягти.
І кричать: «Ми , демократи , за народ!»,
Коли ж Бог почне карати весь цей (зброд).

Як подивишся ту Раду,
Сміх і біль в душі.
Брешуть всі й сорочки рвуть ,
Знову на собі.

Хто кого перекричить , той і правий буде,
Тільки нам , простому люду , легше вже не буде.
Україно , кого ти народила і на світ пустила,
Щоби селянські наші діти по наймитах ходили.

Пожалітись й то нікому , та й кому до нас,
Ще не вмерла Україна , не помре за вас.
Президент іди вже з влади , час горшки збирати,
Ти набив їх так багато , буде що згадати.

Всі п’ять партій політичних проти виборів кричать,
То навіщо Україну у вир цих виборів кидать.
Знов , щоб вилізти на трон,
Український наш патрон.

Як розпустиш цю ти Раду,
Не простить народ цю зраду.
Ти повір простому люду і повір мені,
Що ж ти робиш із народом? Гріх ціна тобі!
5жовтня2008р.

Левко Бідний – МЕДСЕСТРА.

МЕДСЕСТРА.

(Присвячую усім медсестрам котрі мене лікували)

Хто лежав у лікарні ,той повинен знать,
Медсестра , яке чудове це слово.
Вона вчасно прийде , щоб уколи дать,

І слово медсестра звучить цілодобово.

Настала ніч , і всі вже хворі сплять,
А я лежу і від болю стогну.
Може, вам пігулки , снотворні дать?
Я приймаю їх і вже не стогну.

Багато вже ночей не сплю,
І вже не стогну , а ридаю.
Підійде медсестра , дасть укол , який, не знаю,
Але після нього , під ранок засинаю.

А раненько із утра , вже чути слово медсестра,
Заміряє температуру ,тиск , то рану перев’яже.
На аналіз візьме кров , це теж медсестра,
Підійде , усміхнеться , ласкаве слово скаже.

Я помирав не раз та лікарі і медсестра,
Мене витягували тричі з того світу.
До тями я приходив до утра ,
І завжди буду вдячний їм довіку.

Хочу низенько вклонитись , усім вам до землі,
І побажати миру , тепла і любові.
Медсестрам районної хірургії,
Та обласній лор і ортопедії

А ще обласній реанімації і ревматології,
Та й районній реанімації, та травматології.
Де ж мене тільки чорт не носив,
Видно, у Бога , щось не те попросив.

Хто не був у лікарні , дай вам Бог і не буть,
Медсестра , яке чарівне це слово.
Вона прийде завжди , щоб допомогу дать,
І знову слово медсестра , звучить цілодобово.
9вересня2008р.

Левко Бідний – П’ЯНИЦЯ.

П’ЯНИЦЯ.

П’яниця , яке страшне це слово,
Хто не жив з п’яницею , хіба він може знать.
Що п’яниця може цілодобово
В корчмі всі гроші пропивать.

Але п’яниця чийсь же син,

У нього є і батько , й мати.
В дитинстві лазив через тин,
Хто знав , що буде випивати.

І він все п’є , неначе кінь,
Все мало йому, мало.
Не раз казали: сину, кинь,
Його це п’янство так дістало.

Чи помутнівся в нього розум,
Чи він і зовсім вже здурів.
Зберемо сімейний свій же кворум,
У батька чуб вже посивів.

То , що ж ти робиш , вражий сину,
І чи ти довго , будеш іще пить.
Ти полюбив горілку , а не жінку і дитину,
І як нам далі, тепер жить?

Болить душа і серце в нас ридає,
Надія наша зовсім помира.
А він все п’є , із хати пропиває,
Для нас він вмер , його нема.

Але ж його старенька рідна мати,
Все бога просить зупинить його.
Не знає вже , які слова й казати,
Нащо ж на світ пустила сина я свого!?
7вересня2008р.
………………………………….
Та я живу , оцім живу,
Я ручкою оце пишу,
Папір я перевожу,
Але писать , поки ще можу,
То я не вмер , іще живу.
…………………………………
Коли я спать лягаю,
То не боюсь , як засинаю.
На ранок може не проснусь,
Тебе я , смерть , вже не боюсь.
9вересня2008р.

Левко Бідний – МАРІЙКА ЙДЕ ДО ШКОЛИ.

МАРІЙКА ЙДЕ ДО ШКОЛИ.

(ПРИСВЯЧУЮ ВНУЧЦІ МАРІЙЦІ)

Марійка вже трішки підросла,
І піде вже до школи.
Перше вересня вона так ждала,
Й раділа , як ніколи.

В країну знань , піду до школи,

Про все , про все я хочу знать.
І до весняного Миколи,
Я буду добре вже писать.

Марійка наша учениця,
Граніт науки вже гризе.
Летить у школу наче птиця,
Оцінки добрі принесе.

Із класу в клас ти будеш переходить,
І предмети ти будеш вивчать.
В тебе гарно все виходить,
Шкільні ці роки швидко пролетять.

Ти будеш знать про всі науки,
І вчителів за це ти будеш поважать.
Але ж ти знаєш , що прийде час розлуки,
І за своєю школою ти будеш сумувать.

І ось звучить останній дзвоник,
Для вас він прозвучав ще раз.
А для першокласників той дзвоник,
Він вже зове їх в перший клас.
7вересня2008р.

Левко Бідний – СТАРИЦЯ ДЕСНА.

СТАРИЦЯ ДЕСНА.

(Між Макошино , Бондарівкою та старою Бутівкою)

Світає , на довбанці дід пропливає,
І держить в руці він весло.
Можливо, і сам він не знає,
Коли змінила стариця русло.

Другою рукою він сіть розкидає,
І щось все бурмоче під ніс.
Неначе молитву якусь вже читає,
А згодом, хтось бачив , як рибу він ніс.

Завмер той вітер, стало тихо,
І щось як бовкне біля ліль.
Там для плотви настало лихо,
На полювання щука приплила на міль.

Десна – стариця радо приймала нас,
У ті святкові літні дні.
Ми приїздили, й у вечірній час,
І руками ловили окуні.

Стариця , тебе усі так називали,
І любили відпочивати на стариці – Десні,
Згадай , як солов’ї ночами нам співали,
А ранком десь в селі далеко співали нам півні.

Стариця Десна у кожного своя,
Скільки вас протікає, не знаю.
Кожен любить старицю свою ,та моя,
Найкраща стариця , я знаю.
5 вересня2008р.

Левко Бідний – С Е Й М.

С Е Й М.

Сейм , тебе ще бистриком звуть,
Тому , що бистра твоя течія.
Наш старий Сейм , тебе не забуть,
Ти на карті повзеш , як змія.

Твої хвилі несуться так швидко,

І красивий ти в різну пору.
І виглядаєш наче не грізно,
Бо впадаєш у річку Десну.

Зійшлись ви в Усті , разом край села,
І поклонились , і обмінялися водою.
Суворий Сейм і чарівна Десна,
Неначе брат з сестрою.

Сотні років несуть твої хвилі,
В ту безмежно красиву Десну.
І краєвиди таки твої милі,
У ранкову й вечірню красу.

Десь там далеко в тій Росії,
Бере початок річка Сейм.
Нехай здійсняться наші мрії,
Живе й бурлить наш рідний Сейм!
3-4 вересня 2008