Поезія України

Сучасна українська поезія


Левко Бідний – ДЕСНА НАШОГО КРАЮ.

ДЕСНА НАШОГО КРАЮ.

Десна нашого краю, як постаріла,
Розмиті , й осунуті твої береги.
І русло , і води твої обміліли,
Неначе казкові , росиною дні.

О , скільки про Десну пісень проспівали,

Віршів написали про нашу Десну.
Якою красивою та гарною ставали,
Твої води у ранню , весняну пору.

У паводок , як швидко вода піднімалась,
Обвалюючи твої береги.
Якої ж сили тоді набиралась,
Валяючи столітні дуби.

Яка краса , краса прийшла весною,
До нас із вами до села.
Ми милувались , милувалися Десною,
Вона такою рідною завжди була.

Осіннє листя опаде в твої хвилі,
Понесеш їх в далекі ті краї.
Хто був хоч раз , забути вже не в силі,
Усю красу , краси деснянські всі твої.

Але не прийду до тебе вже ніколи,
Тому , що немічний лежу на ліжку я.
Безмежно радий щастю й долі,
Прощай , Десна , Десна красива й рідна ти моя!!!
Кінець серпня 2008р.

Левко Бідний – 60-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ.

60-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ.

(Присвячую дорогій дружині)

Тобі шістдесят сьогодні відмічаємо,
І я радий , що всі ми дожили.
Ще й сорок років не минуло,
Коли ж уперше стрілись ми.

Я йшов і розмовляв з собою,
І зупинився враз.
Назустріч йшла білявка із косою,
В спортивних голубих штанях.

Моє серце в ритмі так забилось,
Коли побачив вперше я тебе.
І у щасливому сні мені не снилось,
Що на все життя полюбиш ти мене.

Багато говорить уже не буду,
Усе сказав , що міг.
І зустріч нашу першу не забуду,
І поцілунок перший , його забути я не зміг.

Сьогодні в тебе ювілей і поряд із тобою,
Сидять наш син й дочка.
Ти обнімись з сестрою , свахою й кумою,
Твій ювілей святкуємо до утра.

Також вітають тебе зі святом,
Твоя невісточка і твій зять.
А наші дівчатка – внучатка,
Для тебе пісню будуть співать.

Ми вітаємо бабу Пашу зі святом,
І палки вітання бабі шлем.
Ми приїхали до вас кожна з татом,
І даруночки від тебе уже ждем.

І ти схилила голову до мене,
Сльозу змахнула із очей своїх.
А найкращий подаруночок для тебе,
Щастя дітей і онуків твоїх.

Дякую , мої рідні , й милі,
Що всі прийшли мене вітать.
Хоча на скронях пасма й посивіли,
Але завжди я буду вас любить і ждать!!!
12 серпня 2008р.

Левко Бідний – АЛЬТАНКА.

АЛЬТАНКА.

Альтанку так давно хотів
В дворі побудувати.
Роками марив я за тим,
Що буде тут вона стояти.

І серед двору вже стоїть,
Моя альтанка нова.
Вона чекає всіх , і дощ біжить,

Вісить на ній підкова.

А ще хотів я з вами,
Тут свято жінці відмічать.
Приїдуть діти , онуки і разом з нами
В альтанці будем всі співать.

Злетілися до матері усі,
Зі святом привітати.
Щастя , здоров’я на довгі роки,
Від щирого серця їй побажати.

І день пройшов, минуло свято,
Лишилися з дружиною самі.
Коли ж приїдуть діти ? В наступне літо,
Чи ще раніше, на весні.

Стоїть альтанка серед двору,
Вона ж усіх чекає нас.
І як зупиняться авто біля забору,
Альтанка радо прийме усіх вас!
17 липня 2008р.

Левко Бідний – ВІДЦВІВ ТОЙ САД.

ВІДЦВІВ ТОЙ САД.

(Присвячую нашій дорогій матусі)

Сади цвітуть навколо хати,
Прийшла весна , усе цвіте.
І коло печі наша мати
Млинці на салі нам пече.

Усім розділить по кусочку,

Сама не з’їсть , нам віддає.
І у вишневому садочку,
На стіл обід вже подає.

Стомилась , сіла на порозі,
Схилила голову свою.
Важке життя і ти в дорозі,
А ми чекаєм, матінку мою.

Дитинство вмить так пролетіло,
Лишилась МАТИ в нас сама.
Відцвів той сад і снігом сипонуло,
Прийшла до нас страшна зима.

І в ті роки ти біля хати
Вдивлялась в хвірточку сама.
Прийде твій син і рада МАТИ,
Але тепер тебе нема.

Відцвів той сад , що коло хати,
Багато років вже пройшло.
І не стрічає вже нас МАТИ,
Могилку снігом замело…
16 липня 2008р.

Левко Бідний – ІНВАЛІД.

ІНВАЛІД.

Я був здоровий , як той бик,
Коли додому повертався.
Удар в залізо і мій крик,
І на асфальті я остався.

Хотів я встати та не зміг,
Й ногами поворушити.
О Боже мій , невже без ніг,

І як тепер я буду жити.

Вже тридцять років інвалід,
І операцій переніс немало.
Я весь порізаний , як слід,
Того здоров’я вже не стало.

Але зумів за весь цей час,
Дітей зростить і вивчити з тобою.
Вони все отримали від нас,
Що намічалось їм судьбою.

Дай Бог , щоб було , як у людей,
Та жили в мирі і любові довго.
Любіть, учіть своїх дітей,
Та бережіть батьківське слово.
15 липня 2008р.

Левко Бідний – ТИ ЗБЕРЕГЛА СІМ’Ю.

ТИ ЗБЕРЕГЛА СІМ’Ю.

Колись був час , коли я загуляв
У гречку ту ускочив ненадовго.
Але ж тебе , тебе одну любив , кохав,
І одруживсь з тобою я надовго.

Давно та зрада відбулась,

І раді діток ти простила,
Між нами туча пронеслась.
Але мене ти теж любила.

Я зрозумів , що ради них,
І задля тебе буду жити.
Піти від тебе я не зміг,
І діток буду всіх любити.

А скільки років вже минуло,
В дітей уже діти є свої.
А мене життя так гойднуло,
Божою карою , о , болі мої.

Терплю , а що мені лишилось,
Співчуваю тобі , а ти мені.
Я спав й у сні мені приснилось,
Що час збиратися й собі.

Любов, я радий бачити в тобі,
Коли онуків ти ростила.
Вони ж душі не чають у собі.
Коли ти з ними гралась , говорила.

Я дякую тобі , ти зберегла сім’ю,
Дівчат – внучат ти виростить повинна.
Прощай , кажу й тебе люблю,
Доле моя ти безневинна.

Не дай Бог , першою підеш,
Я ляжу поряд із тобою.
Але я знаю , що ти не вмреш,
Тож не сумуй так болісно за мною!
13-14 липня 2008р.

Левко Бідний – НАША МАТИ

НАША МАТИ

(Присвячую дорогій мамі Наталії Каленіковні)

Сім’я велика в нас була,
І МАТИ всіх , нас всіх любила.
П’ятьох синочків здорових вона
І трьох дочок народила.

Всього аж восьмеро дітей було
Але не всім Бог дав пожити.
Після двох старшеньких синів,
Ти дочку вже стала хоронити.

Далеко, де ж той Казахстан,
Його не видно з України.
Лишилась дівчинка твоя Істан,
В сирій , сирій , сирій могилі.

Ви повернулися в село,
До рідної неньки України.
Приїхали , а там , як на зло,
Лишились одні лиш руїни.

І чоловік пішов твій на війну,
Війна , війна вже почалася.
Лишив з дітьми тебе саму,
А за тиждень й дочка ще найшлася.
Отак з дітьми і немовлям,
Багато горя ти зазнала.
Я розповім тепер все вам,
Мені все ж МАТИ розказала.

Як пережила оту війну,
Страшну війну , й сама не знала.
Стояла довго у вікна,
Свого Івана виглядала.

Він повернувся , він не міг,
Чотири роки ж , був в полоні.
Обняв тебе й дітей своїх,
І цілував твої долоні.
Ви плакали й раділи до утра,
Він дякував , що діток зберегла.
В любові тій ви прожили роки,
Дітей так решту нажили.

Я перед останнім був,
Коли родивсь в тяжку хвилину.
І ласку материнську не забув,
Хоч маю давно свою родину.

О МАТИ , МАТИ , як я міг,
Тебе не слухати роками.
Коли покинув твій поріг,
Я сумував , так сумував за Вами.

Я повернувся у сім’ю,
Де ти учила , як нам жити.
Тепер я Бога все молю,
І не перестаю тебе любити.

За любов і ласку материнську,
За мову й пісню Українську,
За все те , що ти нам дала,
Ви стали для мене – СВЯТА!
12-13 липня 2008р.

Левко Бідний – БОЛИТЬ ДУША У МЕНЕ

БОЛИТЬ ДУША У МЕНЕ

Ой , діти , діти , наші діти,
Ми будемо всі за вас радіти.
Що у вас все добре , все гаразд,
Так це чудово, в добрий час.

Але настали тяжкі дні,
Чому тепер ми всі сумні.

А сум бере , бере , хоч плач,
Зігнувсь від болю я в калач.

А біль у серці , тім моїм,
Не перестає боліти.
О, сину , сину наш , чому запив!?
І як тепер ти будеш жити?

Е ні , в біді лишить не в силах ми,
Ми ще поборемось за тебе.
На вірну путь поставимо тебе ми,
І будеш жити ти так , як треба.
Любить сім’ю і поважать батьків,
І бути самим собою.
Займися спортом , на роботі будь стрімким,
І сім’я залишиться з тобою.

А про горілку кляту ти забудь,
Забудь її на віки.
Забудь про пиво , про вино,
Забудь про все , що не потрібно.

Не забувай лиш про сім’ю,
Про жінку і дитину.
Не забувай і про батьків своїх,
Та бережи свою родину.

А родина в тебе одна,
Без горілки , пива і вина.
Люби її , всім серцем ти кохай,
Та про сім’ю , синок , ти більш не забувай!!!
23-24 червня 2008р.

Левко Бідний – МОЛИТВА ДЛЯ БРАТА

МОЛИТВА ДЛЯ БРАТА

Ой брати мої, брати , які ж ви хороші,
Як випили горілочки , полетіли гроші.
Полетіли , полетіли , тільки жінка плаче,
Її милий дуже п’яний , під гармошку скаче.

Ой , отямся, чоловіче , що ж ти робиш,
Свою долю , своє щастя ти під корінь гробиш.
Та послухай свою жінку і свого синочка,
Та послухай ти онука і скажи вже: точка!

Я не п’ю і пить не буду вже ніколи в світі,
Будь ти проклята , горілко , простіть мене, діти.
Моя жіночка кохана , прости мене скотину,
Онучок рідненький і ти , мій сину.
Я просплюсь і підлікуюсь , і візьмусь за справу,
І все буде у нас добре , заживемо на славу.
Тільки ви мені повірте – моєму слову,
Що не буду я вже пити ту горілку знову.

Що не буду я вже пити – вам я обіцяю,
А чому так усе сталось , я і сам не знаю.
Будем разом працювати , працювать , радіти,
Будь ти проклята , горілко – не прокляли б діти!
12-13 червня 2008р.

Левко Бідний – М А Ш Е Н Ь К А

М А Ш Е Н Ь К А

(Присвячую найменшій внучці)

Маша губоньки зложила,
Оченятоньки відкрила.
Я на маму подивлюся,
Я матусі усміхнуся.

Усміхатись буду я,
Хоч й маленьке ще дитя.

Мене будуть всі любить,
І не будуть мене бить.

Хоч і вредна буду я,
Та все ж ваше я дитя.
Буду слухать вас, любить,
І щасливо будем жить.

Це щаслива сім’я наша,
Дід Вадим і баба Паша.
Мама Таня, тато Юра,
І малесенька Машуня!
10 лютого 2005р.