Де припиняється втечі під звуки каміну…
Панорамне вікно, за яким сипле снігом.
Я торкнуся рукою лиш твого коліна,
А за мить розчинюся в тобі, як вода.
Де залишиться спокій і навічно поселиться з нами…
Я прийматиму ванну з ним, а ти додаватимеш в каву.
Продовження →

Медицина для мене є хоббі
В наш час іще таке буває.
Не завжди правильно розділені є ролі
Та серце все відразу відчуває
Продовження →

Пробач мені, хотів давно вже це сказати,
Пробач, що завжди безпідставно ревнував.
Пробач, що твоїх друзів не хотів я знати,
Пробач, що недолуго так кохав.
Продовження →

Ніжний, як вечір,
Що без образи
Спить на гірських плаях.
Думала: разом
До панахиди
Продовження →

Ти призначена Богом мені.
Через тебе душа завмирає.
Тільки ти називаєшся раєм
Тим, що є десь там, у вишині.

Я шукав тебе посеред гір,
Твої уста – троянди червоні.
Я – твій бранець в довічнім полоні
Долі-зрадниці наперекір.
Продовження →

Десь далеко рідна хата
На моїм стоїть селі.
Вже немає мами й тата,
Тільки плачуть журавлі.

Човен там барвистим ранком
По воді пливе-пливе.
Босоніж в дитинство ланком
Серце росами іде.

Край вікна цвітуть жоржини,
Там живе моя рідня.
Щастя з запахом малини,
Я збирала там щодня.

На Поліссі рідна хата,
Знаю, жде мене завжди.
Вже немає мами й тата
Та так хочеться туди.