“Не наступи на місто”
Обережно.
Не наступи
на ламані тріщини на тьмяному асфальті.
Поглянь,
як ті зміями вивертаються судинами для забутих історій.
Тим шматкам слів соромно вийти на перші шпальти.
Про ці забуті легенди ніжно не заговориш.
Продовження
Осінній спогад
Пам’ятаю те листя попід ногами,
Лавку дубову, рідні тумани,
Бездоганні пейзажі мило дощами,
Серце щеміло, щастя незнане.
Продовження
Моє життя, як потяг, мчиться:
Петляють дні й короткі ночі…
Але сьогодні чомусь не спиться,
І ніч колисанку співати не хоче.
Продовження
На скелі в даль маяк горів,
В розбурханій стихії моря
Він кораблеві шлях узрів,
Щоби його позбавить горя:
Спасти команду в тій негоді,
Людей у плаванні складному,
Їм дарувати спокій згодом,
Привівши до оселі, дому…
Буває так в житті духовнім:
Ченця тут маяком зовуть.
Він душі тишею наповнить,
Покаже до спасіння путь.
Продовження
Балада про жорстокого короля «Частина перша»
У ті часи ,
Коли тримала землю черепаха
А три слони їй допомогою були
Гірка , безжалісна епоха
Про неї нам легенди донесли
За сто морів
За сто земель
Продовження
ВДОМА
Тихий вечір ліг на плечі,
Стомлених полів,
Вітер,тиші не перечить,
Хоч би і волів.
Травень, щедро розстелив –
Килими’ розмаю,
Рай існує на землі,
Я це точно знаю.
Кожен захід сонця й схід,
Це – нова пригода!
Продовження
Німі безглузді манекени
дивляться на мене своїм глухим поглядом,
своїм нервовим розладом,
віють своїм холодом
Продовження
Людмила Салтан.
Вона пише всіляку прозу,
І заразом малює картини!
Коли отримує натхнення дозу,
То світлішою стає днина.
Вона використовує його сповна,
Здавалося б в таких різних захопленнях!
Але ж така вона не одна,
Обдарована Богом у протилежних творчостях.
Продовження
Що ж такого натворив?
Соціально заблудив?
Де знайти орієнтир?
Злиднів моїх позитив.
В чому я так завинив?
Що завгодно я б зробив,
Щоб ся виправили всі,
Злиднів всі мої страхи.
Продовження
«Осіння сповідь»
Вже осінь, листя облітає,
така чудова тишина.
Красива жінка, незаміжня,
сидить у скверику одна.
А тут колись весна буяла,
магнолія навкруг цвіла
і її серце зігрівала –
вона закохана була.
Це тут вони колись зустрілись,
удвох ходили по росі
і їм здавалось ніби зорі
до ніг попадали усі.
Продовження