Автор: Helga Fromsoulland

Де припиняється втечі під звуки каміну…
Панорамне вікно, за яким сипле снігом.
Я торкнуся рукою лиш твого коліна,
А за мить розчинюся в тобі, як вода.
Де залишиться спокій і навічно поселиться з нами…
Я прийматиму ванну з ним, а ти додаватимеш в каву.
Продовження

Ти призначена Богом мені – Неля Кінзерська

Ти призначена Богом мені.
Через тебе душа завмирає.
Тільки ти називаєшся раєм
Тим, що є десь там, у вишині.

Я шукав тебе посеред гір,
Твої уста – троянди червоні.
Я – твій бранець в довічнім полоні
Долі-зрадниці наперекір.
Продовження

Рідна хата – Зінаїда Савіло

Десь далеко рідна хата
На моїм стоїть селі.
Вже немає мами й тата,
Тільки плачуть журавлі.

Човен там барвистим ранком
По воді пливе-пливе.
Босоніж в дитинство ланком
Серце росами іде.

Край вікна цвітуть жоржини,
Там живе моя рідня.
Щастя з запахом малини,
Я збирала там щодня.

На Поліссі рідна хата,
Знаю, жде мене завжди.
Вже немає мами й тата
Та так хочеться туди.

Надії – Володимир Біньковський

я хотів би навіки,
загубити надії,
та не використовувати,
їх знову, і знову,
твої голоси, це мов ліки,
а я в побігах за тобою,
я буду мовчати про кохання,
а ти просто поговори зімною.

© Володимир Біньковський

“шлях поета” – Володимир Біньковський

ломатися у поетичність,
не кожен зможе,
комусь та й не дано,
там суворі правила життя,
і пишеться все смутно прямо,
де розтопчана стежина,
та погублене кохання,
важкі шляхи проходили лиш сильні,
вітер шепоче крізь думки,
мов відпусти вона тебе не хоче.

© Володимир Біньковський

Без назви – Володимир Біньковський

це не описати ні ямбом, ні верлібром,
лиш мить, якась була,
як приспів, у музиці сумний,
це як романтичне кіно,
без початку, і кінця,
у ньому тільки два героя, ти і я,
у головних ролях тебе немає,
но настане той час,
коли мене не стане,
обично так буває,
тоді вийде сонце, з під хмарин,
і на світанку,
буде яскраво як ніколи,
погубила ти мене,
і все в мені,
залишила тільки усмішку на лиці,
но дала зрозуміти лиш одне,
що не достойний я тебе.

© Володимир Біньковський