Я бачив у світі багато чого…

Я бачив у світі багато чого,
Та більше за все я люблю Україну,
Свята моя ненька, світ серця мого,
До тебе завжди як до матері лину.
Під сонцем її народився і зріс
І серцем змужнів, і душею,
Немало побачив і горя, і сліз,
Та тільки завжди був я з нею.
Вона берегла, зігрівала мене,
Люляла в лихую годину,
Вселяла надію – біда обмине,
Зробила з хлопчиська людину.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Два кольори, дві пісні…

Два кольори, дві пісні,
Одне людське життя
Повік в коханні чистім,
Як матір і дитя.
Червоний цвіт калини –
То радощі буття,
А чорне, неодмінно
Гіркота й каяття.
Так і живуть донині,
Як темна ніч і день,
Обидві господині,
Та – горя, Та – пісень.
Добро і зло парадом,
Крокують мир з війною,
Свята любов і зрада
Вік поруч між собою.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Блукаю…

Блукаю…
Живу серед люду в суцільній омані.
Гукаю…
До всіх я кричу, як їжак у тумані.
Докликавшись друга, я вийшов з туману
І бачу,що знову попав у оману.
Блукаю…
В ранковому лузі мандрую в тумані,
Пливу серед «друзів»
В суцільній омані.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Якою б не була Верховна Рада…

Якою б не була Верховна Рада
Завжди в ній заведеться зрада.
Знайдеться зрадник хитрий, підлий,
Підступний, заздрісний, огидний.
Він зрадить разом батька й сина –
Таким «добром» багата Україна.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Люблю я весняні легенькі морози..

Люблю я весняні легенькі морози,
Люблю, як дитина сміється крізь сльози,
Люблю все живе на землі і вітаю,
Бо кожну дрібницю в житті пам’ятаю.
Яке ж це велике благо – буття,
О, як цінувати нам треба життя,
Кохати, сміятись, блюсти себе строго,
Бо щастя буття нам даровано Богом!
Ми діти господні розумні й ледачі,
Та тільки Господь наш безмірно терплячий.
Все може простити, бо ми його діти,
За нас навіть смерть Він зумів претерпіти,
Ти лиш зупинись і звернися до Бога,
Легкою завжди твоя буде дорога.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Мені так хочеться літати…

Мені так хочеться літати,
Та тільки крила треба мати,
Від того я і не літаю,
Що крил жаданих так не маю.
Коли ж прийде, настане час,
І крила виростуть у нас,
Щоб ми могли літати в небі
При першій думці і потребі.
Літати вільно, аж під хмари,
Забувши розлади і чвари.
Літати вільно, вільно жити,
Проміж собою всім дружити,
Щоб людяні були закони
І не спиняли нас кордони.
Щоби одна для всіх була дорога
І на землі, і в небеса до Бога.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Старіння час…

Старіння час…
Тобі підлеглий кожен з нас.
Все на землі старіє, гине, рветься,
Старінню лиш душа не піддається.
Вона завжди, як ранок, як дитина,
Яскрава, прохолодна як роса,
Лише тоді старіє, навіть гине,
Коли зневірена і скривджена краса.
Ото ж, любов з красою бережімо,
Нехай в душі вона ніколи не згаса.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Птахи у вирій відлітають…

Птахи у вирій відлітають,
Земля прощається з теплом,
Своє вбрання дуби скидають,
Туман гуляє за селом.
Подув сирий, холодний вітер,
Шумлять пожухлі комиші,
Осінній вітер гонить літо –
Печаль на серці і в душі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Хор

Душа блаженно замирає,
Тихіше, люди, ХОР, співає.
Не має значення, то хор столичний,
Чи наш сільський, простий і звичний.
Хор – це об’єднання, громада,
Порив душі, цвітіння саду.
Чудова пісня з серця лине,
Хто любить спів, той хор не кине.
Співайте, люди, хор любіте,
І будьте завжди яко діти.
Душа блаженно завмирає,,
Тихіше, люди, ХОР співає…

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua