Левко Бідний – І Р А

І Р А

(Присвячую середній внучці)

Коли маленькою була,
Ти ще невміла говорити.
Дід Миша на руках щодня носив,
І не давав нікому тебе бити.
Коли навчилась говорить,
Ти сміючись казала:
«Я маленька, дівчинка Ірочка,
Та баба Таня, баба Паша.
Я маленька внучка ваша.

Буду я вже підростать,
Щоб кота за хвіст тягать.
Мамо, тато, не забули,
Мені братика куплять».

Тобі четвертий рік пішов,
Ти стала все вже розуміти.
Дід Миша так тебе любив,
Він буде в серці твоїм жити.
5 лютого 2005р.

Левко Бідний – П О Л І Н А

П О Л І Н А

(Присвячую старшій внучці)

Внучка, не бачив тебе, я Поліно,
Відтоді, як з’явилась на світ.
Хоч серце щиміло й боліло,
І в думках вітав я свій рід.

Минають дні, ідуть роки,
Коли зустрінусь, ще не знаю.
Біжить сльоза, стікає по щоці,
Хустинкою її знов витираю.

Тобі вже шість, навчилась говорить,
Чи питала в мами, де твій дід?
А в мене серце так болить,
Вдивляючись в дорогу, тебе виглядаю.

Вірю в те, що доживу,
При зустрічі обнімемось з тобою.
А може ні! І все – таки умру,
Тоді зустріньсь з Марійкою – сестрою!
11 січня 2005р.

Левко Бідний – УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН

УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН

(Присвячую помаранчевій революції 2004-2005рр)

Надворі сніг, все замело,
Хоча, осінній день на дворі.
Настала ніч і вимерло село,
Гойда неначе човен в морі.
А в човні тім життя було,
Таке тяжке, таке сумне.
Неначе сон воно пройшло,
А нове, скоро чи настане?!

О, було тяжко, але ми встали,
На повен зріст піднявся весь народ.
І нас не пожене ніхто, як ту отару,
І не закрить тепер нам рот.

Ми будемо самі тепер править
Від низів і до верхів.
І на коліна нас ніхто вже не поставить,
На багато років – тисячі віків.

І вірю в те, що як уклін,
Добро повернеться до нас із вами.
Україно моя, ти встаєш із колін,
І світлий день уже не за горами.

Ми будемо жить, як сонце світить,
У теплих променях, у світлі і теплі.
Заможно, красиво і щасливо,
Життя настане , знову на землі.

Ми нащадки славних козаків,
І згуртуватись нам треба із вами.
Щоб не повернувся старий режим,
Бо не бути тоді нам козаками.
Кінець 2004р-початок2005р.

Левко Бідний – біографія

Вадим Іванович Іванюк народився 25 листопада 1951р. в селі Іванівка, Борзнянського району на Чернігівщині у звичайній селянській родині, сьомою дитиною.

Через два роки батьки переїхали в село Велика Доч. В 1966році закінчив 8 класів Височанської с/ш, та на цьому ази навчання і закінчились… З травня 1972р. по травень 1974р. проходив військову службу в лавах Радянської Армії в м.Серпухов Московської області в/ч25823.

В червні 1982р. потрапив в ДТП, переніс вісім операцій, але все рівно лишився інвалідом. Одружений, має трьох дітей, п’ятьох внучок та одного онука. Вже давно по інвалідності на пенсії, останні роки присвятив поезії. Випустив поетичні збірки: « Збірка віршів від Левка Бідного», « У єдності – сила народу», « Не сила, Боже, вже мені…», « Моя надія не вмирає», оповідання: « Неймовірні мисливські спогади від Левка Бідного» та « Спогади про Великодочинський футбол, колишніх гравців…».

Напуття – Лола Марфіна

Коли навколо все одноманітне,
Ти не знаходиш сил та співчуття.
Квіти в’януть, щоб знов розквітнуть.
Пильніше придивися до життя.

Коли навколо сірі фарби
І обрій затягнуло каяття,
Веселкою зійде все, що варте
Уваги того плинного буття.

Здіймись до неба та дивись очима.
Ти кажеш: – “Тільки темні хмари в
відчутті.”
Вдивись уважніше, ось біле сяйво лине.
Саме так усе минає у житті.

Припини! Не треба висновків сміливих.
Не заважай душі своїй зростать.
Усе довкола плинне! Особливо
Важливо шлях свій гідно подолать.

Не мають значення і роки. Весна завжди долатиме сніги.
Роби, хай невеликі, проте кроки.
За зіркою натхнення свого йди.

Віра, Надія, Любов – Лола Марфіна

Віра – дівчина з тягою до рожевих окуляр.
По життю вона достатньо якісний маляр.
Все до ладу прибере, розставить квіти
І скаже: – “Не дорослі ви, а тільки діти!”

Надія – дівчина зі зреченним поглядом.
Завжди осяяна, дивним чином,
яскраво-світлим обрієм.
Завмерши часом, все вдивляється в
нікуди,
А скаже, що навчить заповнювати
повітрям доповна груди.

Любов – дівчина зі схильністю до
перевдягання.
Насичені та різноманітні кольори в її
зітханнях.
Проте, коли вітає близь дороги тяжку мить,
Вона менше каже, більше робить.

Публікація Ваших віршів на сайті

Вітаю!

Можемо опублікувати Ваші вірші на сайті! Публікуємо всі авторські вірші, які не порушують законодавство.

Свої роботи надсилайте на адресу:

chernov.i.y@gmail.com

Але без файлів в листах! Лише вірші або інші тексти.

Більш докладно про публікацію віршів

    1) Ваші вірші будуть опубліковані в загальному розділі сайту;
    2) Якщо у Вас більше 30 віршів – створимо для Вас розділ (рубрику);
    3) Якщо у Вас короткі вірші (до 12 рядків і менше 40 слів у вірші) тоді в одному записі буде опубліковано пару Ваших віршів. Для довгих віршів – окремий запис;
    4) Короткі вірші не будуть публікуватися окремо (меньше 30 слів) і якщо він один.

Вимоги до надісланих віршів

    1) Вони не повинні порушувати законодавство;
    2) Бажано, щоб вірш мав свою назву;
    3) У вірша можуть бути «мітки», наприклад для віршів про любов до жінок – «Вірші про кохання», «Вірші про жінку». Як на сайті, це свого роду класифікатор тематик віршів.
    4) Граматика – важлива!

Не бійтеся задавати свої питання.

ОГОЛОШЕННЯ для викладачів англійської мови

Ресурсний центр для викладачів англійської мови, що підтримується посольством США в Україні, запрошує всіх бажаючих на «Вечори поезії».

На честь місяця поезії, який святкується в Сполучених Штатах щороку в квітні, Ресурсний центр запрошує всіх бажаючих на «Вечори поезії» з Террі Де Шалоном

ДАТИ ПРОВЕДЕННЯ: щосереди, 6, 13 і 20 квітня, 16:00-17:30

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Заходи відбудуться в приміщенні Ресурсного Центру за адресою: Києво-Могилянська академія, вул. Сковороди 2, корп. 3, кімн. 121.

МОДЕРАТОР: Террі Де Шалон є незалежним журналістом, ресторанним критиком й викладачем англійської та французької мов, що наразі проживає в Києві.
Террі пише вірші протягом багатьох років і найближчим часом планує опублікувати власну збірку поезій.

ОПИС ЗАХОДІВ: На кожній зустрічі, Террі проводитиме майстер класи з написання й аналізу поезії, зачитуватиме власні вірші, які відвідувачі будуть аналізувати й обговорювати між собою.

Для участі у заході зареєструйтесь, будь ласка, по телефонам: (044) 425-77-75, 067-2307619, або ел. поштою:etrc_kyiv@yahoo.com. Детальна інформація на сайті www.etrckyiv.com та сторінці https://www.facebook.com/etrc.kyiv/

Участь у заходах безкоштовна!

Савику Шустеру и его “Свободу” (телепередачу)

Передача есть – «Свобода»,
В ней покажут нам урода,
Кто урод? Да весь народ.
Да, уроды мы без роду и без племени,
Нечисты мы, в нас чужого много семени,
Нет Великих украинцев,
запятнали всех,
Есть у каждого «паршивца»,
Хоть какой-то грех.
Вон Булгаков, хоть родился в Украине,
Но по-русски ведь писал, что грешно ныне,
Гений Гоголь – родился аналогично,
Но по-русски осмеял нас, неприлично.
Делит Савик нас по крови,
По месту рождения,
По делам по нашим скорбным,
По происхождению.
В Украине не родился,
Уже не великий,
Пусть ты с богом породнился,
Всё равно безликий.
Если дел ты натворил –
Это про Шухевича,
Кто б тебя где не родил:
Ты «квадрат» Малевича.
Дорог нам, но не великий,
Словно тот батон,
Это он о Вас «безликий»,
Славный наш Патон.
Пусть умён ты словно Бог,
Все решал задачи,
Но родиться здесь не смог,
Вот ведь незадача.
Стыдно, больно и противно
Смотреть такую передачу,
О, как же мы друзья наивны,
Ну, кто бы Шустеру дал сдачи.
С улыбочкой иезуита,
(Смеётся лишь краями губ),
Вопрос услышим паразита,
И вцепимся друг-другу в чуб.
Здесь министры и нардепы,
Политологи, поэты,
Даже есть экс-президент,
Как смеются с вас в ГосДепе,
Вы б задумались об этом,
Создаёте прецедент:
Что же делать Тягнибоку,
Он теперь в прострации –
Где искать, с какого боку,
Нет титульной нации.
Пусть простительно спортсменам,
Интеллект их – их кулак,
Вам же, мысли рекордсменам,
Непростительно никак.
Он показал нам, кто вы есть,
Он вывернул вас наизнанку,
Ведь вы пустились в перебранку,
Совсем забыв про свою честь,
Спросить уместно: Она есть?
Лишь Вакарчук и Подкопаева,
Вели себя вполне пристойно,
Я думаю она достойна
В истории быть узнаваема.
А остальные все мерзотники,
Ведут себя как в балагане,
Ведь не достойны званья сотника,
Хотят же званья атамана.
Быть может это очищенье,
Гной удаляют с наших ран,
Но возникает ощущенье:
На нас накинул он аркан,
И нас на поводке коротком,
Он отведёт в чужое стойло,
Где нам дадут овёс и пойло,
И станем мы покорны, кротки,
Потом седло на нас наденут,
Порвут нам удилами губы,
Вонзят в нас шпоры и поедут,
И в обращеньи будут грубы.
Внимаю я его словам,
Следя с тоскою за экраном,
И чувствую себя бараном,
Вот-вот придёт Курбан-Байрам.
Помогал колоть Россию,
Нас он колет тоже,
Любит кто улыбку сию,
Я бы дал по… коже.
Перед тобой стоит задача,
(Я для себя решил как смог),
Нужна ль такая передача?
И пусть нам помогает Бог.

Автор: Илья Чернов. Из архивов 2000-2008 года. Сайт источник: http://mir-poezii.com/

Бывший в употреблении (стих В. М. Литвину)

Литвин как был, так и остался,
В телеге пятым колесом,
Сам по себе в дерьме болтался,
Ни с кем не пел он в унисон.
Он часто ходит на тусовки,
И там он тело среди тел,
Он любит посещать массовки,
Боится лишь конкретных дел.
Он часто ездит в регионы,
И обещает в рот нам сласти,
Но ведь носил уже погоны,
Когда при Кучме был у власти.
А что он сделал? Кто мне скажет,
Благие кто дела покажет,
В скандалах был замешан? Да,
Но выходил сухим всегда.
Лишь треплет языком искусно,
А ведь, по сути, бьёт баклуши,
Всё обещает часто-густо,
Лапши навешав нам на уши.
А ведь была, была возможность,
Исполнить то, что обещал,
Но он имел неосторожность
Вести корабль не в тот причал.
В политике он хитрый лис,
О кресле спикера мечтая,
Ждал, чтобы все передрались,
В огонь, лишь масла подливая.
Желая всех оставить с носом,
Бросал дрова не в тот камин,
И задаёшься ты вопросом,
А нужен ли стране Литвин?

Автор: Илья Чернов. Из архивов 2000-2008 года. Сайт источник: http://mir-poezii.com/