Левко Бідний – Я ВЧИВСЬ НА ЧУЖИНІ.

Я ВЧИВСЬ НА ЧУЖИНІ.

Піти у світ , у світ далекий,
Ця доля випала мені.
Я повернусь до тебе , мій край великий.
Бо народився я на цій землі.

Мене родила рідна мати,
У садочку край села.
Тепер лишилась біля хати,
Вона однісінька сама.

На панський ниві гнув я спину,
Але навчатись так хотів.
На час покину Україну,
Цей світ ласкавих пелюстків.

Не йди , мій син , просила мати,
Не полишай мене саму.
І буде довго ще стояти,
Читаючи дорожню молитву.

Вона мене перехрестила,
Я вклонився їй низенько до землі.
Я почекаю , тебе , мій сину , прошепотіла,
Ти повернись до мене з чужини.

На чужині я вчився без спочину,
Давно пізнав той світ наук.
Я повернусь до неньки на Україну,
І пригорнусь до маминих ласкавих рук…
2листопада2008р.

Левко Бідний – НЕ ТІЄЮ ДОРОГОЮ ПІШОВ

НЕ ТІЄЮ ДОРОГОЮ ПІШОВ

(Щоб не каятись-неставай на шлях злочину)

Через вікно дивлюсь на той світ,
Як те дитя , неначе колискове.
Про своє життя собі роблю звіт,
Моє невдале помилкове.

Хто міг мені сказать, хоч раз,
Яка ж чекає мене доля.
У підлітковий ранній час,
Я уже знав , що таке воля.

Отам на зонах просидів,
Свої найкращі роки.
Тому й сім’ї я не завів,
Щоб не було мороки.

Навіщо сім’я мені така,
Сиріт пускать по світу.
Для мене матінка – тюрма,
Буду сидіть я тут довіку.

Отак й життя своє прожив,
Де сльози , кров і гроші.
Лиш під кінець я зрозумів,
За втрачені дні і ночі.

Якби той час міг повернуть,
Я не на ту би став стежину.
Своїх дітей би міг любить , учить,
І мав би люблячу дружину.

А так – я сам , мені кінець,
Піду сповідаюсь до Бога.
Я не живий , я уже мрець,
Туди мені й дорога!
30жовтня2008р.

Левко Бідний – НА ЧУЖИНІ

НА ЧУЖИНІ

Ми сумували за тобою,
Далеко ти була від нас.
В короткі дні тоді зимою,
Ти не лишилась у той час.

Далеко там на чужині,
Ти в наймитах ходила.
І часто снилася мені,
У снах моїх , зі мною говорила.

То як держава так могла,
Погнати людей у неволю.
Немало вас на чужині,
Що проклинають свою долю.

І де ж ти тільки не була,
Хотіла повернутись в Україну.
Немало сліз тих пролила,
Виховуючи чужу дитину.

Багато років промайнуло,
Я ще не знав , чи ти жива.
А вже село все гомоніло,
Що ти пішла , тебе нема.

Вже діти виросли твої,
Схожі так на тебе й милі.
То як сказати мені про це,
Що ти на чужині лежиш давно в могилі?
29жовтня2008р.

Левко Бідний – ЗВІРЯТАМ ВЕСЕЛО БУЛО.

ЗВІРЯТАМ ВЕСЕЛО БУЛО.

(Присвячую внучці Ірі)

Бурсучок малий у лісі,
Виглядає із нори.
А в дуплі малі куниці,
Знов не спали у ночі.

Їжачок пробіг не швидко,
Видно , щось він не забрав.
А зайчатко дуже прудко
Мимо кущиків стрибав.

Дві сороки білобокі,
Скрекотіли на сосні.
А лисички-дві сестрички,
Знов гребуться у землі.

Там і вовк пробіг так близько,
Поглядав він на село.
Всім звірятам , всім малятам,
В лісі весело було.

Все в ночі це відбувалось,
Вже і ранок враз настав.
А ведмедик у берлозі,
Усміхнувшись , засинав.
28жовтня2008р.

Левко Бідний – МАРІЙКА , БІЛОЧКИ ТА БІЛІ ГРИБИ.

МАРІЙКА , БІЛОЧКИ ТА БІЛІ ГРИБИ.

(Присвячую внучці Марії)

Марійка у ліс по грибочки пішла,
Там білочка Марійку у лісі ждала.
Давай покажу , де грибочки ростуть,
Стрибають всі білочки і Марійку ведуть.

Ось тут на полянці є білі гриби,
Великі , красиві й такі чепурні.
Дивись у травичці вони там стоять,
І Марійка швиденько давай їх збирать.

Вже кошик повненький набрала грибів,
Подякувала білочкам Марійка усім.
І кошик швиденько у руки взяла,
Марійка з грибами до баби пішла.

Швиденько , дідусю , чистить вставай,
Бабусю , грибочки нам закривай.
І радісно той кошик показала усім,
Я з мамою й татом грибочки поїм.
27жовтня2008р.

Левко Бідний – ЯК ЗИМУ ПЕРЕЖИТЬ.

ЯК ЗИМУ ПЕРЕЖИТЬ.

Прийшла зима , похолодніло,
Холодний вітер свище , завива.
І на землі все побіліло,
Все снігом , снігом покрива.

А він все йде , той сніг лапатий,
Вже не проїхать , не пройти.
У берлозі спить той косолапий,
Він буде спать , аж до весни.

Йому то що , він у берлозі,
А як синиці тій прожить.
Вже скаче знову по дорозі,
То над віконцем пролетить.

В саду своїм , там дітки нав’язали,
Шматочки сала на гілки.
Синиці з вдячністю клювали
І зграї горобців та краснопузі снігурі.

Мороз потріскував ще трохи,
А сонце , вже світило на весну.
Маленькі краплі вже капали зі стріхи,
Та й шум пташиний вже чути у саду.

Іде весна , і пташки вже співають,
Радіють , що зиму пережили.
Синички у віконце заглядають,
Це за порятунок нам дякують вони.
26-27жовтня2008р.

Левко Бідний – СЛІПИМ Я ПОВЕРНУВСЬ ДОДОМУ.

СЛІПИМ Я ПОВЕРНУВСЬ ДОДОМУ.

Я вже не бачу , я сліпий,
Не бачу сонця , неба голубого.
Веде додому поводир мене малий,
Чи ще стоїть хатина та убога?

А біля хати вигляда ,
Моя старенька , рідна мати.
Вдивляється , біжить з очей сльоза,
Обняла , ридаючи , мене і повела до хати.

Убога хата та стояла,
Своє дитинство тут провів.
У мами вишня розцвітала,
Я чув тоді пташиний спів.

В саду не бачив цвіт калини,
Уже не бачив , як яблуня цвіте.
Як біля нашої хатини,
За обрій сонце знов зайде.

Цього усього я не бачив,
Бо я давно уже осліп.
А тільки серцем , своїм плачу,
Переступаю ледь поріг.

Я чув в саду , який цвіте,
Бджолиний гул і запах цвіту.
Тяжка ж ця доля у мене,
Ходить сліпим по світу.

Все рідне тут , і мама , й сад,
Вода смачна з криниці.
І добрий мамин виноград,
На осінь буде звисати , з-під черепиці.

В дорозі все життя провів,
Аби ж хто знав , як то сліпому.
І знов почув пташиний спів,
Нарешті я повернувсь додому…
25жовтня2008р.

Левко Бідний – ЖУРАВЛІ , ПОВЕРНІТЬСЯ , БО ВАС Я ЧЕКАЮ

ЖУРАВЛІ , ПОВЕРНІТЬСЯ , БО ВАС Я ЧЕКАЮ

Журавлі все літають у нас за вікном,
Курличуть , удвох все курличуть.
Видно , сподобалось місце обом,
Бо й решту сюди вони кличуть.

За декілька днів збудували гніздо,
Велике , наскубли і пір’я.
Господар такий радий , бо це ж на добро,
Так каже народне прислів’я.

І високо в небо злетіли вони,
Так , високо , що ледь я їх бачу.
Там , видно , в любові клялися собі,
Журавлі , журавлі я їх кличу.

Журавлиха в гнізді сидить всі ці дні,
Журавель носить їжу і воду.
Не залишають гнізда ні вдень ні вночі,
Чекають продовження роду.

Вже не тільки старі , а й молоді журавлі,
Піднялися у небі за хмару.
І курличуть у небі , і кричать журавлі,
Між собою шукають там пару.

І Осінь прийде , відлетять журавлі,
В журбі тяжкій , не знаючи долі.
Що чекає на вас , ви мої журавлі,
Опускаю я руки поволі.

Поверніться до нас навесні журавлі,
Із далекого теплого краю.
Поверніться до нас , ви мої журавлі,
Бо я вас з нетерпінням чекаю!
16жовтня2008р.

Левко Бідний – МОЯ ОСІНЬ.

МОЯ ОСІНЬ.

Осінь невпинно іде вже до нас,
Осінь , яка ти красива до болю.
Дарувати красу прийшов, видно час,
Я милуюсь , милуюсь тобою.

Осіння пора прийшла так давно,
Листя жовте шурчить під ногами.
Із палати лікарні знов дивлюсь у вікно,
Пожовтіли листочки літають над вами.

Дерева самотні лишились одні,
Похмурі. Листочки з дерев опадають.
Прийде час і дерева оживуть навесні,
А в цю пору неначе дрімають.

Осінь , вже пролетіли над селом журавлі,
І летять в небі дикі пернаті.
Вони повернуться знову до нас навесні,
І на озерах за селом будуть знов літати.

Трава вже зовсім пожовтіла,
І Осінь швидко вже пройде.
І як би Осінь не хотіла,
Зима на зміну їй іде.

Вже сонце не світить і дощ ще не йде,
Листя жовте шурчить під ногами.
Видно , скоро й зима незабаром прийде,
І покриє все , що на землі , білими снігами.
14жовтня2008р.

Левко Бідний – ПЛАЧУТЬ ІВИ НАД ВОДОЮ.

ПЛАЧУТЬ ІВИ НАД ВОДОЮ.

Плачуть іви над водою,
Тихо листя вже шумить.
Ми зустрічались там з тобою,
В любові вірній ми клялись.

На зустріч йшов з тобою,
Боявся втратити тебе.
Отам у івах над водою,
Сказала ти: візьми мене.

Візьми моє серце навіки,
І віддай своє назавжди.
Та подаруй мені всі квіти,
Сказала ти мені тоді.

Не плачуть іви над водою,
А плаче серденько моє.
Ми розлучилися з тобою,
Та сил нема , забудь усе.

Ми розлучилися з тобою,
Багато часу вже пройшло.
Не плачуть іви над водою,
І місце те вже заросло.

Зустрілись невдовзі з тобою,
Згадали любов ми свою.
І знову плачуть іви над водою,
Обнявшись з тобою стою.

У тебе є син , а у мене дочка,
Зійшлись ми навіки з тобою.
І в нас народилась і наша донька,
Щасливо плачуть іви над водою.

З тобою щасливе життя прожили,
І тому бажаємо всім долі.
Дай Боже , щоб любов ви завжди берегли,
Тож майте на це силу волі.

Плаче іва над водою,
Тихо листя знов шумить.
Там зустрілись , наші діти з судьбою,
У дружбі вірній поклялись.
11жовтня2008р.