Поезія України

Сучасна українська поезія


Висота

Дивись, як розкрили святково
Ромашки сердечка свої!
А в кожній пелюстці любові
Не менше, ніж в серці моїм,
І тягнуться сонця дістати
Життя лише ради, чи так
Їх все небуденно і свято

Незнана манить висота?
Ота безіменна, єдина –
Буття нерозгаданий зміст.
Ота, що підносить людину
В атаці на весь її ріст!

Автор: Степан Алич; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Може, мої вірші про Вкраїну…

Може, мої вірші про Вкраїну
В пісню колись виллються єдину,
В пісню сліз, і горя, і добра?
Як зі сходу рушили додому,
Як долали злигодні і втому,
Ідучи до сивого Дніпра.

1943
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Коли погляну я навколо…

Коли погляну я навколо,
Я бачу села, бачу поле,
Вітчизну бачу я свою.
Чи то садок, чи тополина –
Усе це рідна Україна,
Яку я з горем впізнаю.
І, може б, не впізнав, та люди,

Які збігались звідусюди,
Повідали її ім’я.
І чорний люд, і ця руїна…
Невже це ти, моя Вкраїно,
Мій біль і радосте моя?

1943
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

До вас, які разом зі мною…

До вас, які разом зі мною
Вчитесь перемагать в бою,
Що завтра вирушать до бою
За рідну землю, честь свою,
У кого дім за небозводом,
Де кат сваволить і гуля…
Та байдуже, хто звідки родом, –

До всіх звертаюсь я.
Ніхто не матиме свободи,
Поки фашизм іще живий.
Хто з рабства визволить народи,
Якщо не ми?
Скоріше в бій!
Лише в цьому вбачаю сутнє.
Тому й збираємося в путь,
Щоб їм відкрить ясне майбутнє,
А нам – загублене вернуть.

1942
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Кажуть, я давно вже був веселим…

Кажуть, я давно вже був веселим.
А чого, скажіть, мені радіти?
Чи того, що посмутніли села
І в неволі матері і діти?
Чи того, що я в землі своєї
За димами чорними чорними не бачу?

Думаєте – легко нам без неї?
Думаєте – нищечком не плачу?
Кажуть, що занадто я радію.
А чого я мушу сумувати?
Чуєте: зі сходу вітер віє?
Йдуть полки до рідної до хати.
Йдуть полки. Зі сходу вітер віє.
Ось чого душа моя радіє.

1942
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Не біймося відвертості…

Не біймося відвертості. Вона –
Немов ласкава, але скритна жінка,
За неї поплатитися не гірко,
Коли відвертість – до самого дна,

Коли вона – єдиний шанс, аби
Чиїйсь злобі поперек горла стати

І комусь добре ім’я врятувати
Відвертістю, мов часткою судьби.

Коли ж махне рука на незабудь
Й потягнуться крізь натовпи долоні,
Подумаєм під блюз дощу на скронях,
Що варт було відвертими нам буть.

Автор: Марія Матіос; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

…В чорні дні я рушив з України…

В чорні дні я рушив з України
І, йдучи, сльозу вронив уперше.
Не сідав і ворон на руїни,
В хмару линув, крила розпростерши.

Вже Дніпро наповнивсь злою кров’ю.
З трьох боків горіла рідна хата.

І тоді, коли й на схід ішов я,
Наступав у віршах я на ката.

Не одного я бійця розважив
Щирим словом, правдою святою.
Коли-небудь він про все розкаже,
Зійдемось як-небудь після бою.

Зійдемось! Колись в ранкову пору
Розповім всю правду при нагоді.
І про те, як, ідучи з ним поруч,
Я себе загледів у народі.

1942
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Гроза ударила над плотом…

Гроза ударила над плотом,
Розбурхався у небі грім,
А ми не кинули роботу
І не сховалися у дім.
Ми тільки починали жити,
На ноги зводилися ми.
Хотілось всім побачить світу,

Що гримкотів за ворітьми.
Фашисти виждали й напали,
Та нам під ворогом не жить.
Нам грім на голови навали
Не так іще загуркотить.

1941
Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Якщо в мені – ані сльози добра…

Якщо в мені – ані сльози добра,
Якщо в мені – лиш відгомін любові,
Нехай вода моєю стане кров’ю
І затвердіє серце, мов кора.

У воду прийде нересту пора,
В корі постане дерево могутнє,

То буде небанальна моя сутність,
Якщо в мені – ані сльози добра.

Автор: Марія Матіос; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Відгомоніли монотонні…

Відгомоніли монотонні
Дощі і в полі, і в ярку.
Малюк сидить на підвіконні,
Радіє першому сніжку.

Про що він думає? Згадайте
Себе в далекі ті роки,
Де навіть сонце смішкувате

Біжить на лижах вздовж ріки.

Автор: Володимир Кочергін; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua