Поезія України

Сучасна українська поезія


Шановні друзі, любі діти…

Шановні друзі, любі діти,
Вас зрозуміть мене прошу,
Свої духовні заповіти,
Для себе і для вас пишу.
Завжди собі напоминаю,
Як треба жити на землі,
Щоби душа дійшла до Раю,

Щоб шлях земний не був в імлі.

10.12 2008 р.

Автор: Генріх Акулов; Сайт:http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Спогад

В маминій хаті край гаю,

Після тривожних доріг,

Серцем від них спочиваю,

Хоч і на скронях вже сніг.

Йду понад річкою в полі,

Наче в дитинстві я знов,

Раптом, на старій тополі,

Я прочитав про любов.

Стиснулось серце до болю,

В скроні ударила кров.

Я прочитав на тополі:

Вася + Катя = Любов.

Вася + Катя = Любов,

Спогади, спогади знов.

Де ти тепер, де ти є,

Перше кохання моє?

Спогад привів до дівчини

В тихий задумливий сад,

Де на старій тополині

Напис зробив я на згад.

Стиснулось серце до болю,

В скроні ударила кров,

Ой, не пиши на тополі,

Юність, про першу любов.

Ой, не пиши, доведеться

В старості напис читать.

Серце у юність рванеться,

Та молодим вже не стать.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Сум

Тихо село вимирає,

Ні, не кричить, не кляне.

Тихо, як вечір згасає,

І непомітно помре.

Плаче бабуся старенька:

Газу і хліба нема.

Де ж діточки твої, ненько,

Чом ти на старість сама?

Діти були і держава…

Все кудись ділось, пішло.

Діток на фронт виряджала,

Жодне назад не прийшло.

Щодня у полі трудилась,

Щодня, в трудах до зорі,

Молодість тихо котилась

В старість, і ось ми – старі.

Тихо ідуть, вимирають,

Ні, не кричать, не клянуть,

Спокою лише бажають,

Смерті, як манної ждуть.

Тихо село вимирає,

Тиша в вечірній порі,

Навіть Сірко-пес не знає:

Гавкать йому, а чи ні.

Смуток наповнює душу,

Тяжко і страшно мені,

Нащо терпіти я мушу

Це запустіння в селі.

За що мені така доля,

Нащо живу в такі дні?

Попрані щастя і воля,

Порожньо, сумно в селі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Україно моя…

Рідна ненько в селянській оселі,

На землі своїй діти твої, а чомусь невеселі.

Піднімись, розпрямись. Посміхнись їм ласкаво,

Піддержи на ногах своїх діток малих.

Дай зрости і окріпнуть державі,

Відроди в своїх дітях і радість, і сміх.

Відроди в них і гордість, і силу,

Відчуття пасинкове зніми,

Щоб минуле народ не гнітило,

Більше літа щоб, а не зими.

Щоб ніяка вражина не сміла,

Ні народ, ані землю топтать.

Розпрями ж ти орлинії крила

І навчи своїх діток літать.

Батьківщино кохана, єдина,

Краще в світі країни нема.

Процвітай, молодій, Україно,

Пам’ятай, наша мати, що ти не сама.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Кричать під лісом журавлі…

Кричать під лісом журавлі,

В імлі ранково-сірій.

У них вже підросли малі

Й готуються у вирій.

Пройде зими яскрава мить,

Засне холодна завірюха,

І знову зграя прилетить –

Вона вже в небі, слухай.

Курли… курли…, кружляє клин

У небі весняному.

І вже не батько бач, а син,

Привів братів додому.

І все як завжди: часу плин,

Роки, віки спливають,

Ослабнув батько, виріс син,

І журавлі щороку повертають.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Лунає пісня над рікою…

Лунає пісня над рікою

І вторять пісні комиші.

Нічне багаття на просторі

Теплом торкається душі.

А небо темне і глибоке –

Яка чудова, дивна мить,

І в небі місяць, ” Боже око”

Зійшов, щоб землю сторожить.

Відпочивають люди й села,

Міста великі і малі.

І лине пісня невесела

Про біль і радість на землі.

Густий туман на ліс лягає,

На грішну землю, і в ночі,

Лише кохання сну не знає,

Та у гаю старі сичі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Друзям

Прощаюся з лісом, прощаюся з лугом,

Чи зможу побачити ще раз це чудо.

Я вдячний за все тобі, Боже Великий,

За друзів чудових, за зустрічі й ліки.

Пошли всім здоров’я, пошли їм ще віку,

Мій, Боже Всесильний, Отець і Владико.

Хай дні не скінчаться, хай доля всміхнеться,

А хмара нещастя до них не торкнеться.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Прийшла, прийшла свята година…

Прийшла, прийшла свята година,

Настав жаданий довго час.

Ура! Єдина Україна,

Приходить свято і до нас.

Хай кожен з нас запам’ятає

Цей час, цей день і цюю мить.

Хай слово радісно лунає,

І серце піснею бринить.

Хай рідний прапор освященний

Назавжди в серці майорить.

Запам’ятай же, люд хрещений,

І час, і день, і цюю мить.

Єднайтесь, люди, Батьківщина

Навік єдиная у нас.

Любіте неньку Україну

Так, як любив її Тарас.

Нехай же мудрість не покине

Твоїх синів у боротьбі,

За твою вольність, Україно,

Навіки слава хай тобі!

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

І сила є, і воля є…

І сила є, і воля є,

І молодість буяє,

Та все ж чогось не достає,

А от чого, не знаю.

Від чого пусто на душі

І радості не маю.

– ” Чому пішли товариші?”

Я сам себе питаю.

Чому, йдучі серед людей,

Я з біллю відчуваю

Відсутність життєвих ідей

І біль так серце крає.

Життя вперед іде, летить,

Та я не поспіваю

Життя того відчути мить,

Чому? І сам не знаю.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Висить над лісом сонце вересневе…

Висить над лісом сонце вересневе,

Палає листя світом неземним.

Рожево-жовтим кольором, вишневим,

Палахкотить під небом голубим.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua