Поезія України

Сучасна українська поезія


Знову кличе стежечка знайома…

Знову кличе стежечка знайома –
Найдорожча із усіх доріг,
І веде у селище Коломак,
В рідний дім, на батьківський поріг.

Прутиком петляє понад яром,
Стелиться пунктиром лісосмуг.

Кваплюся додому – незабаром,
Незабаром маму обійму.

А вона, старесенька, на ганку
Пильно задивилася на шлях.
Виглядає сина спозаранку
З вірою-надією в очах.

…Захитався раптом під ногами
Милий серцю з пелюшок поріг.
Стан старенький я підтримав мамин,
Тільки сльози стримати не зміг.

12.12.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’ятаю дні дитячих літ…

Пам’ятаю дні дитячих літ:
Ще маленьким вчила мене мати
Крихту хліба, кожну п’ядь землі
Свято берегти і шанувати.

Глибоко корінням в землю вріс,
І по ній упевнено, не потай,

Не згинаюсь – йду на повен зріст,
Годувальниці-землі господар.

Хліб пухкий в світлиці на столі,
А де хліб, там і у будні свято,
Силу беремо ми від землі,
Землю бержем, неначе матір.

12.12.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ліс голубіє твоїми очима…

Ліс голубіє твоїми очима,
Я тебе проліском звала колись…
Тануть літа за моїми плечима,
Ти ж бо на іншу уже задививсь.

Ти дарував мені зоряні ночі,
А на душі було світло, як вдень.

Хто ж зруйнував наше щастя-місточок?
Не запитаєш про це у людей.

Терном колючим укрилась доріжка,
Де ми з тобою зустрілись колись.
Знов, як раніше, виходжу до річки,
Знов мені спогад про тебе болить.

…Ліс голубіє твоїми очима,
Вогник надії не гасне в мені:
Вірю, що в дім мій ти двері відчиниш,
Смуток розтане, мов сніг навесні.

17.07.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Десь за сивими зимами…

Десь за сивими зимами
І веселими веснами
Залишився дитинства
Острівець дорогий.

І пливу я до нього,
І напружую весла я,
Та не ближчають
Чомусь
Його береги.

Де ж дитинство

Поділося?
У літах
Загубилося.
І, як всі,
Не безсмертний і я,

Та на радість свою,
Щоби серце
Кріпилося,
Щоб життя
Не згубилося –
В неспокійних онуках
Я себе впізнаю.

3.10.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Під навстіж відкритим вікном…

Під навстіж відкритим вікном
Дощем обціловані айстри.
Їх запах терпкий, як вино,
А дощ – зачарований майстер –

Пронизує звуками ніч,
А краплі танцюють свій танок.
Лице підставляю навстріч,

Безсонно чекаю світанок.

Така неповторна ця мить,
Ця перша осіння негода…
Мій серпень у вирій летить,
Його проводжаю сьогодні.

22.08.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А вже туман…

А вже туман…
Холодні ранки в росах.
Достигле літо
Двері прикрива.
А вже туман,
І за дверима – осінь,
І на полях
Закінчились жнива.

А вже туман,
І за туманом слідом,

Мов сонячні
Веселі промінці,
За обрієм – ген-ген –
Розтане літо,
Лишивши теплий
Подих на щоці.

22.08.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ніч глибока, влігся вітер…

Ніч глибока, влігся вітер.
Все затихло уві сні.
Вдалині ледь-ледь помітно
Світить вогник у вікні.

Ніч, як чорне покривало,
Та не збочить стежка-путь.
Хороше на серці стало,

Що тебе чекають-ждуть.

Так приємно відчувати,
Що комусь потрібен ти:
Жде дружина, діти, мати…
Треба вогник берегти.

Де б не довелося бути
Від домівки вдалині,
Серце завжди гріти буде
Вогник в рідному вікні.

13.12.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

У глибині душі і світло, й легко…

У глибині душі і світло, й легко,
Ще ні від кого не ховав думки.
Я був би від життя такий далекий,
Якби не знав, що колють будяки…

Якби не знав, що добре, що погано,
Якби боявся я вітрів і злив,

Якби мене і сумніви, й вагання
Ген-ген за видноколом обійшли.

Якби я не вдихав нектар повітря,
Настояний на ароматі трав:
Я чесно всім признаюся – повірте,
Я б ходячи життя своє проспав.

І я душею хочу все сприйняти:
Стеблину, гілку, грудочку ріллі,
У тім краю, де народила мати,
Де весну й осінь кличуть журавлі.

Життя буя, летять ключем лелеки…
Зникають, наче цяточки в імлі.
Нехай летять у край чужий, далекий,
А я приріс до рідної землі.

21.03.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Бронзовими фарбами вечір догора…

Бронзовими фарбами вечір догора,
Стала фіолетова над ставком гора.
Шлях Чумацький стелиться – зоряний потік,
Ждала я побачення вперше у житті!..

Молодому серцю тісно так у грудях,

Як завжди, соромилась стрітися на людях.
У гаю ховала вроду молоду,
Ждала того вечора, так, як долю ждуть.

А коли побачила – милий мій стоїть –
Спалахнула іскорка в серденьку моїм,
Щоб із цього вогника сонцем золотим
Запалало вогнищем й гріло нас завжди.

5.01.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Тече річенька-невеличенька…

Тече річенька-невеличенька
В Ворсклу й далі все до Дніпра.
Проти сонечка в ній водиченька
Світлом міниться, сріблом гра.

Тече річенька дні і ніченьки,
Вній вода жива – не проста.

Цяя річенька-мальовниченька
Молодими нас пам’ята.

З Дніпром річенька-чарівниченька
В Чорне море десь упада,
В хвилях грається, усміхається
І коломацькая вода.

13.12.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua