Поезія України

Сучасна українська поезія


Як упертий росточок…

Як упертий росточок
Пробивався до неба,
Так і я усім серцем
Потяглася до тебе.

Чи судилось так долі,
Що шляхи розійшлися.
Лиш надії і болі
В одне ціле злилися.

Линуть роки невпинно,

Вже ми сивими стали.
Та до тебе, єдиний,
Почуття не зів’яли.

Своє перше кохання
Крізь життя пронесу я,
А за щире зізнання
Хай мене не осудять.

6.09.2986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ти моє зернятко…

– Ти моє зернятко

Колоскове, –

Мати сину

Стиха промовля.

– Щастя не шукай

Ти у підкови,

Щастя – це народ твій і земля!

Щастя – це любити

Батьківщину,

Буть їй сином

Відданим завжди,

Берегти її,

Мій любий сину,

З року в рік

Щоденно від біди.

Щастя людям

Легко не дається,

Щастя досягають

В боротьбі.

Діяти й дерзати,

Доки серце б’ється, –

Ось чого бажаю

Сину, я тобі.

6.08.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Молотить ціпом дощ зернистий…

Молотить ціпом дощ зернистй,
Б’є горошинами в шибки.
Приходить осінь падолистом,
Міняє воза на санки.

Шумлять дощевопружні струни,
Їх звуки всотує земля,
В озимини зеленім вруні

Сховався вітер – не гуля.

І заколисана, сповита
Землиця наша тихо спить,
Щоб урожайним бути літу,
Їй так потрібно відпочить.

Що ж, відпочинь, безкрая ниво, –
Аж до наступної весни,
Нехай тобі і в сніг і в зливи
Щасливі, щедрі сняться сни.

4.10.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Наді мною небо фіалкове…

Наді мною небо фіалкове
Сонячне проміння розсипає,
У спокійній задумі діброви
Спів пташиний в коси заплітають.

І стою замріяно-бентежний,
І милуюсь – погляд не відвести:

В’ється, мов дівоча стрічка, стежка,
Над ставком – веселки перевесло.

Горнуться до ніг високі трави,
Солов’їний спів у вись злітає.
Заблукав у лісі місяць травень,
У беріз дороги запитає.

Бережіть красу природи, люди –
Вчить вона і мріять, і любить, –
Хай і наших внуків тішить буде
Зелень трав під небом голубим.

26.04.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Стежки, стежки…

Стежки, стежки

Мереживом снуються,

Нема їм ні початку,

Ні кінця.

Вузькі, широкі –

Всі в одну зіллються,

В оту дорогу,

Що звемо життям.

Та про одну нам

Не забуть ніколи,

Хоч їй уже

Й не буде вороття:

Оту стежину,

Що вела до школи –

Від рідного порога

В майбуття.

Куди б не занесла

Життя дорога,

Та пам’ять

Не розвіється,

Як дим:

Та перша стежка –

Мила, босонога,

Вкарбується

У серце назавжди.

5.07.1986

Автор: Віктор Геращенко

Трава іскриться росами…

Трава іскриться

Росами.

Співа, дзвенить

Коса.

Іду поміж

Покосами –

Яка земна

Краса!

Чому так серцю

Весело?

Іду, не йду –

Пливу,

Так на душі

Піднесено –

Це в сні

Чи наяву?

Іду і прислухаюся

До серденька

Биття.

У що я так закоханий?

В природу

І в життя.

1.07.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Згаса над селищем моїм…

Згаса над селищем моїм
Зоря в ранковому світанні,
А в небі синьо-голубім
Вже грають промені багряні.

Понад рікою вдалині
Низенько стеляться тумани.
Як не пишатися мені

Тобою, селище кохане.

Я полюбив твої сади,
Розлогі верби над водою.
Де б я не був, де б не ходив –
Тут все пов’язане з тобою.

Коли лишусь в самотині,
В думках завжди до тебе лину.
Ти так нагадуєш мені
Мрійливу пісню солов’їну.

7.06.1986

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua