*** Дружині присвячую

Пахнуть осінню

Ранки-просині

Й вереснева

Печаль жоржин,

Присмак літечка

В травах росяних

Назавжди в собі

Збережи.

Листя падає

Жовтим димом.

Де шуміли хліба –

Стерня.

Тут з тобою

Удвох ходив я,

Не насмілився обійнять.

Поле пахне

Твоїми косами,

Нами сходжене,

Дороге.

Пам’ять юності

В серці носимо.

Наше літечко –

Вже ген-ген…

Тільки пройдене не минулося,

Бачу це по твоїх очах.

Все дивлюся в них і милуюся,

Бо для мене ти – те дівча…

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Така роса…

Така роса,

Така роса прозора…

Стрічаю сонце

В полі за селом,

Де квіти польові,

Неначе зорі,

Торкає вітер

Лагідним крилом.

Аж ось, проміння

Розпростерло руки

І спрагло п’є,

Спиває всю росу.

І враз, стріпнувшись,

Подались на луки,

А я додому

Сонечко несу.

А ще в село

Несу пучок волошок.

Ці квіти ніжні

Синьо-голубі –

Тобі, моя єдина

І хороша,

Найкраща в світі,

Матінко, тобі.

30.04.1988

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Тільки б сонця…

Тільки б сонця
Променям ясним
І крізь хмари
Сиві пробиватись.

Тільки б важчим
Був у полі сніп,
Тільки б мріям
Всім твоїм збуватись.

Тільки б у чуттях
Нам не зімліти,
Тільки б разом
Йти до видноколу.

Тільки б у моїм
Черленім літі
Тобі зимно
Не було ніколи.

12.12.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Під вікнами вже квіти не цвітуть… Пам’яті матері

Під вікнами вже квіти не цвітуть,
Пуста оселя болем серце крає,
А був же час, жила колись отут –
Не віриться, що мами вже немає.

Над покуттю годинник занімів,
А шибкою не дощ – сльоза стікає
За всім, що зберегти я не зумів.
Не віриться, що мами вже немає.

Щоб не робив, її вже не верну,
Оселі ж не дозволю я віджити:
Під вікнами не місце полину,
Тут душу будуть радувати квіти.

Прости мені, життя, мою вину,
А я собі ніколи не прощаю
Того, що вчасно в дім не повернувсь.
Не віриться, що мами вже немає.

20.01.1988

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Знову кличе стежечка знайома…

Знову кличе стежечка знайома –
Найдорожча із усіх доріг,
І веде у селище Коломак,
В рідний дім, на батьківський поріг.

Прутиком петляє понад яром,
Стелиться пунктиром лісосмуг.
Кваплюся додому – незабаром,
Незабаром маму обійму.

А вона, старесенька, на ганку
Пильно задивилася на шлях.
Виглядає сина спозаранку
З вірою-надією в очах.

…Захитався раптом під ногами
Милий серцю з пелюшок поріг.
Стан старенький я підтримав мамин,
Тільки сльози стримати не зміг.

12.12.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Пам’ятаю дні дитячих літ…

Пам’ятаю дні дитячих літ:
Ще маленьким вчила мене мати
Крихту хліба, кожну п’ядь землі
Свято берегти і шанувати.

Глибоко корінням в землю вріс,
І по ній упевнено, не потай,
Не згинаюсь – йду на повен зріст,
Годувальниці-землі господар.

Хліб пухкий в світлиці на столі,
А де хліб, там і у будні свято,
Силу беремо ми від землі,
Землю бержем, неначе матір.

12.12.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ліс голубіє твоїми очима…

Ліс голубіє твоїми очима,
Я тебе проліском звала колись…
Тануть літа за моїми плечима,
Ти ж бо на іншу уже задививсь.

Ти дарував мені зоряні ночі,
А на душі було світло, як вдень.
Хто ж зруйнував наше щастя-місточок?
Не запитаєш про це у людей.

Терном колючим укрилась доріжка,
Де ми з тобою зустрілись колись.
Знов, як раніше, виходжу до річки,
Знов мені спогад про тебе болить.

…Ліс голубіє твоїми очима,
Вогник надії не гасне в мені:
Вірю, що в дім мій ти двері відчиниш,
Смуток розтане, мов сніг навесні.

17.07.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Десь за сивими зимами…

Десь за сивими зимами
І веселими веснами
Залишився дитинства
Острівець дорогий.

І пливу я до нього,
І напружую весла я,
Та не ближчають
Чомусь
Його береги.

Де ж дитинство
Поділося?
У літах
Загубилося.
І, як всі,
Не безсмертний і я,

Та на радість свою,
Щоби серце
Кріпилося,
Щоб життя
Не згубилося –
В неспокійних онуках
Я себе впізнаю.

3.10.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Під навстіж відкритим вікном…

Під навстіж відкритим вікном
Дощем обціловані айстри.
Їх запах терпкий, як вино,
А дощ – зачарований майстер –

Пронизує звуками ніч,
А краплі танцюють свій танок.
Лице підставляю навстріч,
Безсонно чекаю світанок.

Така неповторна ця мить,
Ця перша осіння негода…
Мій серпень у вирій летить,
Його проводжаю сьогодні.

22.08.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

А вже туман…

А вже туман…
Холодні ранки в росах.
Достигле літо
Двері прикрива.
А вже туман,
І за дверима – осінь,
І на полях
Закінчились жнива.

А вже туман,
І за туманом слідом,
Мов сонячні
Веселі промінці,
За обрієм – ген-ген –
Розтане літо,
Лишивши теплий
Подих на щоці.

22.08.1987

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua