Мелодия

Цветочек мой, бесценный, ненаглядный!
Ты цвел среди родных и милых мне полей!
И я люблю, страдалец безотрадный,
Воспоминать с тобой о родине моей.

В прощальный час, с горючею слезою,
Когда я покидал надолго край родной,
Вручен ты мне подругой молодою
Как памятник любви невинной и святой!

И много дней в страданьях одиноких
Прошло уж с той поры; но все ты сердцу мил;
И на полях от родины далеких
Тебя, цветочек мой, я в память сохранил!

И часто я в раздумьи одиноком
Просиживаю ночь недвижно над тобой;
И каждый раз, как будто в сне глубоком,
Прошедшее опять мелькает предо мной…

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Цветок

Среди степи необозримой
Растет, красуяся, цветок,
Не видит он семьи родимой,
Тоскует в поле, одинок.

Никто его не приласкает,
Никто его там не польет;
Он с грустью в поле расцветает
И с грустью также отцветет.

Там он от зноя увядает,
Склоня головку на листок;
На нем изредка отдыхает
Усталый в поле мотылек.

Так сироте в стране далекой
И тяжело, и грустно жить;
И он горюет одиноко,
И не с кем горя разделить.

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Майское утро

Горит восток. И утро мая,
Прохладной негой навевая,
На землю тихую глядит.
И распевают птичек хоры,
И зеленеют лес и горы,
И ручеек вдали журчит.
Цветы листочки раскрывают
И ароматом наполняют
Прохладный воздух на полях.
Благоуханные лилеи
И живописные аллеи
Тогда красуются в садах.
И вид природы благодатной
Красуясь тайной непонятной,
Невольно радует сердца.
Тогда глядишь – не наглядишься,
Тогда душою веселишься,
Хваля всевышнего творца.

1845

Автор: Леонід Глібов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Швидко спливає миття спілкування…

Швидко спливає миття спілкування,
Боже, як швидко спливає життя,
Довго тривають години чекання,
Миттю проходять хвилини буття.
Бачу щасливе і світле дитинство,
Юність і молодість бачу свою;
Ніжно плекаю в собі українство,
Мову кохаю і пісню мою.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Спостереження

Якось воно в житті буває,
Де двоє б’ються, третій користає.
Бідняк у бідності багатий,
Багач живе в старенькій хаті,
Крутий в багатстві жебракує,
А бідний в бідності жирує.
Чому це так? Я всіх питаю,
Та відповідь ніхто не знає.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

У вирій

У вирій, у вирій птахи відлітають.
І в лісі, і в полі царить метушня.
Востаннє старі молодих наставляють:
– Дивіться на мене, робіть так як я.
Схвильовано дзьобом цокочуть лелеки,
Зібралась на раду пташина рідня:
Летіти у подорож дуже далеку
Завжди небезпечно, потрібні знання.
Летіти у вирій – це ціла наука,
Наука здоров’я, наука буття,
Поверненню в дім запорука,
Щоб знов відтворити життя.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Я в шістдесят почав лиш розуміти…

Я в шістдесят почав лиш розуміти,
Що так люблю Україну мою,
Люблю її, як матір люблять діти,
І їй себе з любов’ю віддаю.
Будь на чужині, у далині від дому,
Присвячую, Україно, тобі
Своє життя і сенс буття в цілому.
Одна у мене в серці ти єдина,
Навіки матінко моя, я твій.
Якщо ж в борні жорстокій я загину,
То присвячу тобі останній подих свій.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Перейду я бродом…

Перейду я бродом
Річку на світанку,
Там, де сплять городи
Тихим літнім ранком.
Там, де роси білі
Полягли на трави,
Там, де зеленіє
Молодість отави.
Де прощебетали
Ластівки дитинства,
Там, де познавали
Ніжність материнську,
Там, де юність стала
На окріплі ноги,
Відкіля послало
Нас життя в дорогу.
Це куди ми знову
Маєм повернути,
Щоби рідну мову
Зовсім не забути.
Дорогу абетку,
Мову солов’їну,
Мову наших предків,
Мову України.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Яка чудова після літнього дощу…

Яка чудова після літнього дощу
Омита, і оновлена природа.
Старанно лижуть зарості хвощу
І ллють на ноги росні води.
А ти бредеш квітучими лугами,
Ромашки цвіт зриваєш мимохідь,
І відчуваєш босими ногами
Тепло землі, і як вона бринить.
Тремтять на травах чисті роси,
Краплинка кожна діамантом мерехтить,
Димляться ароматами покоси,
Яка чудова й неповторна мить.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua