Поезія України

Сучасна українська поезія


Левко Бідний – МАМИНА КРИНИЦЯ.

МАМИНА КРИНИЦЯ.

(Присвячую дружині та її мамі,Єрмоленко Марії)

Мамина криниця стала мені снитись,
І дитинство наше , наше не просте.
Я хотіла б ще раз той водою вмитись,

Пригорнутися до мами , в неї серце золоте.

Але час невпинно , дуже швидко плине,
Я давно вже стала мамою сама.
Колискова пісня із дитинства лине,
Що співала мама нам завжди одна.

І давала сили на життя щасливе,
Дуже вдячна мамі , що навчила жить.
Передала твою пораду дітям і онукам милим,
Що дуже треба свій рідний край любить.

Вже немає мами і нема криниці,
Що приходять в снах до мене уночі.
А настане ранок – я відкрию очі,
І сльоза стікає в мене по щоці.

Посміхнусь я в думках до своєї мами,
Що давала сили на життя моє.
І в короткі дні довго вечорами,
За тобою серце знов болить в мене.
23листопада2008р.

Левко Бідний – ТАКА У НИХ ДОЛЯ…

ТАКА У НИХ ДОЛЯ…

Ой , як ти співала у садочку,
Вишивала милому рушник.
Прийди, милий, та знайди в садочку,
І пригорнись до ніжних моїх рук.

Ой , як ти співала у садочку,

Він розцвів і ти з ним розцвіла.
Навесні в чарівному куточку,
Ти із ним на зустрічі була.

Солов’ї ночами їм співали,
Коли закохані лишалися удвох.
В армію коханих проводжали,
Із очей лилось немало (сльоз).

Рік минув ти знову у садочку,
Знову не сама , а знов удвох.
Колискову вже співаєш ти синочку,
І любиш безмежно їх обох.

Його батько не знав іще нічого,
Не хотіла вісточку про сина йому слать.
А ти не знала , що в цю хвилину його,
У братський могилі будуть ховать.

Він загинув за рідну землю й той садочок,
І за дівчину , що кохання віддала.
І він не знав , що в нього є синочок,
Тож , видно , доля в них така була.
22листопада2008р.

Левко Бідний – ОЙ , МАМО , МАМО…

ОЙ , МАМО , МАМО…

Ой, мамо , мамо , мені погано,
Болить у мене серце і душа.
Я за кохалась у того Івана,
Хлопця із сусіднього села.

Я закохалася у нього,
Весь час я бігаю за ним.

А він на мене не звертає уваги,
Каже: «Гуляй із хлопцем ти другим».

І вже не дивиться на мене,
З моєї подружки очей він не спуска.
Я зрозуміла , що милим буде не для мене,
Невдячна доля і любов моя гірка.

Я пригорнулася до мами,
І розказала їй усе.
Радій та знай уже: не за горами,
Те щастя прийде, доню, до тебе.

Ой мамо , мамо , мені вже не погано,
І не болить у мене серце і душа.
Я розлюбила того Івана,
Хлопця із сусіднього села.

І так вже вийшло , як казала мама,
Моє кохання прийшло до мене на весні.
Сусідський хлопець закохався в мене, мамо,
Він дарує мені , свою любов , свої пісні.

Ой, мамо , мамо , я така щаслива, мамо,
Співає і радіє в мене серце і душа.
Я закохалася в нього, мамо,
І хочу заміж за нього , уже сама.
19листопада2008р.

Левко Бідний – ЧЕРВОНА ЛОЗА.

ЧЕРВОНА ЛОЗА.

Казав мені рибак , старий той дід,
Підкидай у вогонь тільки червону лозу.
Тоді з риби юшку на обід,
Будеш їсти завжди смачну.

А ще туди кріпенького улить,

У казан, а після нічого, такого.
Це треба швидко все зробить,
Тоді за вуха не відтягнеш вже нікого.

Скоро всі ляжуть і поснуть,
І вогонь той скоро не загасне.
У снах своїх до юшки знов ідуть,
Бо дуже смачно вона пахне.

Я чув уранці хтось проснувсь,
І до казана із юшкою швиденько.
Спросоння він за матюкнувсь,
І знову захропів тихенько.

Оце так юшка в нас була,
Що всі спали аж до обід.
А до вас правда, чи дійшла?
Що розказав мені рибак , той дід.
5листопада2008р.

Левко Бідний – Я ВЧИВСЬ НА ЧУЖИНІ.

Я ВЧИВСЬ НА ЧУЖИНІ.

Піти у світ , у світ далекий,
Ця доля випала мені.
Я повернусь до тебе , мій край великий.
Бо народився я на цій землі.

Мене родила рідна мати,
У садочку край села.

Тепер лишилась біля хати,
Вона однісінька сама.

На панський ниві гнув я спину,
Але навчатись так хотів.
На час покину Україну,
Цей світ ласкавих пелюстків.

Не йди , мій син , просила мати,
Не полишай мене саму.
І буде довго ще стояти,
Читаючи дорожню молитву.

Вона мене перехрестила,
Я вклонився їй низенько до землі.
Я почекаю , тебе , мій сину , прошепотіла,
Ти повернись до мене з чужини.

На чужині я вчився без спочину,
Давно пізнав той світ наук.
Я повернусь до неньки на Україну,
І пригорнусь до маминих ласкавих рук…
2листопада2008р.

Левко Бідний – НЕ ТІЄЮ ДОРОГОЮ ПІШОВ

НЕ ТІЄЮ ДОРОГОЮ ПІШОВ

(Щоб не каятись-неставай на шлях злочину)

Через вікно дивлюсь на той світ,
Як те дитя , неначе колискове.
Про своє життя собі роблю звіт,
Моє невдале помилкове.

Хто міг мені сказать, хоч раз,
Яка ж чекає мене доля.
У підлітковий ранній час,
Я уже знав , що таке воля.

Отам на зонах просидів,
Свої найкращі роки.
Тому й сім’ї я не завів,
Щоб не було мороки.

Навіщо сім’я мені така,
Сиріт пускать по світу.
Для мене матінка – тюрма,
Буду сидіть я тут довіку.

Отак й життя своє прожив,
Де сльози , кров і гроші.
Лиш під кінець я зрозумів,
За втрачені дні і ночі.

Якби той час міг повернуть,
Я не на ту би став стежину.
Своїх дітей би міг любить , учить,
І мав би люблячу дружину.

А так – я сам , мені кінець,
Піду сповідаюсь до Бога.
Я не живий , я уже мрець,
Туди мені й дорога!
30жовтня2008р.

Левко Бідний – НА ЧУЖИНІ

НА ЧУЖИНІ

Ми сумували за тобою,
Далеко ти була від нас.
В короткі дні тоді зимою,
Ти не лишилась у той час.

Далеко там на чужині,
Ти в наймитах ходила.
І часто снилася мені,

У снах моїх , зі мною говорила.

То як держава так могла,
Погнати людей у неволю.
Немало вас на чужині,
Що проклинають свою долю.

І де ж ти тільки не була,
Хотіла повернутись в Україну.
Немало сліз тих пролила,
Виховуючи чужу дитину.

Багато років промайнуло,
Я ще не знав , чи ти жива.
А вже село все гомоніло,
Що ти пішла , тебе нема.

Вже діти виросли твої,
Схожі так на тебе й милі.
То як сказати мені про це,
Що ти на чужині лежиш давно в могилі?
29жовтня2008р.

Левко Бідний – ЗВІРЯТАМ ВЕСЕЛО БУЛО.

ЗВІРЯТАМ ВЕСЕЛО БУЛО.

(Присвячую внучці Ірі)

Бурсучок малий у лісі,
Виглядає із нори.
А в дуплі малі куниці,
Знов не спали у ночі.

Їжачок пробіг не швидко,
Видно , щось він не забрав.

А зайчатко дуже прудко
Мимо кущиків стрибав.

Дві сороки білобокі,
Скрекотіли на сосні.
А лисички-дві сестрички,
Знов гребуться у землі.

Там і вовк пробіг так близько,
Поглядав він на село.
Всім звірятам , всім малятам,
В лісі весело було.

Все в ночі це відбувалось,
Вже і ранок враз настав.
А ведмедик у берлозі,
Усміхнувшись , засинав.
28жовтня2008р.

Левко Бідний – МАРІЙКА , БІЛОЧКИ ТА БІЛІ ГРИБИ.

МАРІЙКА , БІЛОЧКИ ТА БІЛІ ГРИБИ.

(Присвячую внучці Марії)

Марійка у ліс по грибочки пішла,
Там білочка Марійку у лісі ждала.
Давай покажу , де грибочки ростуть,
Стрибають всі білочки і Марійку ведуть.

Ось тут на полянці є білі гриби,
Великі , красиві й такі чепурні.
Дивись у травичці вони там стоять,
І Марійка швиденько давай їх збирать.

Вже кошик повненький набрала грибів,
Подякувала білочкам Марійка усім.
І кошик швиденько у руки взяла,
Марійка з грибами до баби пішла.

Швиденько , дідусю , чистить вставай,
Бабусю , грибочки нам закривай.
І радісно той кошик показала усім,
Я з мамою й татом грибочки поїм.
27жовтня2008р.

Левко Бідний – ЯК ЗИМУ ПЕРЕЖИТЬ.

ЯК ЗИМУ ПЕРЕЖИТЬ.

Прийшла зима , похолодніло,
Холодний вітер свище , завива.
І на землі все побіліло,
Все снігом , снігом покрива.

А він все йде , той сніг лапатий,
Вже не проїхать , не пройти.

У берлозі спить той косолапий,
Він буде спать , аж до весни.

Йому то що , він у берлозі,
А як синиці тій прожить.
Вже скаче знову по дорозі,
То над віконцем пролетить.

В саду своїм , там дітки нав’язали,
Шматочки сала на гілки.
Синиці з вдячністю клювали
І зграї горобців та краснопузі снігурі.

Мороз потріскував ще трохи,
А сонце , вже світило на весну.
Маленькі краплі вже капали зі стріхи,
Та й шум пташиний вже чути у саду.

Іде весна , і пташки вже співають,
Радіють , що зиму пережили.
Синички у віконце заглядають,
Це за порятунок нам дякують вони.
26-27жовтня2008р.