Пам‘ять – Олеся Харитонова

Минають дні,- швидко летить час.
Змінюються покоління та віки .
Незвідане майбутнє манить нас,-
Линемо до нього крізь роки.

Стираються із пам’яті події, люди,
Забуваємо ми дати ,імена .
Є спогади,що не діваються нікуди,
Перед очима постають немов стіна.

Буває,згадуємо радісні події.
Гріють душу вони довго нам,
Вселяють в серце доброту й надії,
Котрі подовгу будуть жити там.

Пам’ять,часом ,нам приносить сльози.
Згадуємо те,що ще болить.
Неначе з серця витягли занози,
А їхнє місце довго ще кровить.

Спогади ведуть нас у минуле.
З теплом пригадуємо радісні роки.
А варто жити тим,що промайнуло?
Чи краще відпустити ті думки?

Наша пам’ять зовсім не бездонна.
Зітреться все,що неважливо нам.
Лиш певний спогад, думка,- мов ікона
Поселяться навік в душевний храм.

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)