Пора перепелина

Перепелиною порою
Усе, що плине за водою,
Перемережу, пережурю, пересную.
Усе, що думалось, бажалось,
І що було, і що зосталось, не признаюсь
В чому собі, навіть собі.
І дивно: смуток душу крає,
А спів у ній не затихає,
Лиш вітер долі крила пісні притомив,
Лиш вічний щем немов на спомин
Дверима батьківського дому
Тривожне серце ненароком прищемив.

Автор: Степан Алич; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Написати комментар. БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ, лише ім'я та імейл (за бажанням)