Поезія України

Сучасна українська поезія


Пожовклим листям грає прохолода…

Пожовклим листям грає прохолода,
В рожевім зблиску вечір в ніч пірна,
По пояс очерет забрів в болото,
Німіє все й до ранку не зрина.

Туман повільно луки застеляє
Та сріблом віддзеркалює ріка,

Де з краю в край легенька хвиля грає
При місяці, мов риб’яча луска.

Я п’ю красу, затамувавши подих,
Милуюся, схвильований до сліз.
В душі моїй струмує тихий подив
Перед красою рідної землі.

Та біль у серці, наче після драми,
Так шпигоне, що видавить сльозу,
Мастилом, хімікатом, бур’янами
Ми знищуєм святу оцю красу.

Чи ж сгине все: дерева, ріки, пляжі,
Невже природу не врятуєм ми?
І що про нас тоді онуки скажуть,
І хто нас називатиме людьми?!

2.12.1989

Автор: Віктор Геращенко; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Залишити коментар

Ваш імейл не опублікують.

Ви можете використовувати ці HTML теги та команди: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>